Насправді, тоді здавалося, що Йожеф Йожефович заслужив, мінімум, на ящик, якщо не на бочку турецького «Ефеса». Це не реклама і не прояв особистих смаків, вибір пива продиктований виключно суперником, якого пройшло «Динамо».
У третьому (тоді - останньому) раунді плей-офф Ліги Чемпіонів наша команда мала зустрітися з «Трабзонспором», якому вдалося посісти друге місце в своєму чемпіонаті. Наші вболівальники тоді ще не ставилися до турецьких клубів так, як зараз: наче восьмикласниця до м'якої іграшки, подарованої на день народження. Навпаки, рік тому команда Олексія Михайличенка вилетіла з Кубка УЄФА від «Бешикташа» Мірчі Луческу (нічого, ми ще помстимося і неодноразово!). До речі, якщо не помиляюся, саме той матч остаточно переконав Рината Ахметова запросити Луческу в «Шахтар».
Вибір донецького олігарха почав себе виправдовувати одразу ж. Румунський тренер продовжував дошкуляти Михайличенку: у першому турі чемпіонату України 2004/2005 «Шахтар» несподівано обіграв «Динамо» в Києві 2-0. Крім того, за кілька тижнів кияни втратили очки, де ви могли б подумати? Ага, у Маріуполі. «Шахтар» же демонстрував максимальний результат (гірники перервуть свою переможну серію в чемпіонаті лише в 10-му турі, програвши «Металісту»), і Ігор Суркіс став косо позирати в бік Михайличенка.
Посеред першими іграми в національній першості, як водиться, вклинився двобій з «Трабзонспором». Перший матч у Києві «Динамо» розпочало якнайліпше: друга в історії «ракета» у складі киян після Ігоря Бєланова Маріс Верпаковскіс добив у ворота м'яч після удару, здається, Валентина Белькевича. Здалося, що «Динамо» спокійно пройде цих турків, так само як в минулих сезонах беззубих хорватів і болгар, відповідно, із загребського «Динамо» і софійського «Левскі».
Але не так сталося, як гадалося. Шовковський несподівано помилився, і турок Гьокденіз Караденіз, який ідеально підійшов би «Чорноморцю», якщо б у футбольні команди набирали за прізвищами («karadeniz» перекладається як «Чорне море»), загилив м'яча в порожні ворота. А в середині другого тайму гвінейський півзахисник «Трабзонспора» Ібрагім Яттара відправив нас всіх у важкий нокдаун. 1-2 і, hoş geldiniz у гостинний Трабзон, на місцевий милий стадіон, де «хлібом, сіллю вас зустрінуть, файну пісню заспівають»... Ну, ви знаєте, як вболівають турки, і що таке грати в них вдома.
До речі, тільки на мене темношкірий блондин (!) Яттара справив таке сильне враження, що, якби був номер Михайличенка, відправив би йому смс-ку з пропозицією купити гвінейця? Той так збиткувався над лівим флангом «Динамо», що після матчу був зобов'язаний на ньому одружитися.
Суркісу урвався терпець: він звільнив Михайличенка і доручив помститися за понівечену честь клубу вічно молодому і безвідмовному Сабо. Принагідно скажу, що і тоді, і зараз вважаю відставку Михайличенка одним з найгірших кадрових рішень «Динамо». Мені стиль гри тієї команди імпонував: у розквіті сил були Белькевич, Рінкон і Гавранчич; набирав обороти Гусєв; подобався Верпаковскіс, який, здавалося, міг спокійно виграти якусь обласну першість зі спринту; Михайличенко двічі поспіль відправляв у Донецьк бандероль із срібними медалями, розбивши «Шахтар» з рахунком 4-2 в передвеликодньому матчі попереднього сезону. Відчувалося, що команда має хороший потенціал. Не щастило тільки в Лізі Чемпіонів, де «Динамо» двічі поспіль не вдалося вийти з групи з сильними суперниками («Ювентус», «Ньюкасл», «Феєнорд», «Арсенал», «Інтер», «Локомотив») і за досить пристойної гри.
Матч у Трабзоні «Динамо» почало як добра італійська команда. Тобто зіграло максимально прагматично і ефективно на початку гри. Два стандарти - два голи (Гавранчич і Рінкон). А далі увімкнули Шовковського в оптимальному режимі. Прекрасний рецепт для гри проти «Аякса» в Києві, чи не так? Єдине, що затьмарило матч-відповідь і змусило триматися за серце до кінця матчу: провали в захисті (турки мали моменти!) і вилучення Гармаша Родольфо, одного з улюбленців Сабо. Цілий тайм довелося відбиватися вдесятьох, що тільки додало звитязі героїзму.
Наприкінці гри і третій могли забити, але втомлений Гусєв пробачив турків. Передивіться відео під коментарі покійного вже Сергія Панасюка (царство йому небесне), порадійте:
Тоді ж я передумав слати смс-ку з приводу Яттари, бо гвінеєць на відміну від першого матчу витав в якихось одному йому відомих емпіреях і був замінений після першого тайму. Подивився на Вікіпедії на його кар'єрний шлях: після «Трабзонспору» він грав в аравійському «Аль-Шабабі». Інші клуби, за які виступав гвінеєць, були ще гіршими.
Саме після цього матчу і з'явився той компліментарний банер на адресу Сабо. Але після закінчення сезону вже він мав запропонувати виставитися вболівальникам, а не вони йому! Сабо примудрився про...ти Лігу Чемпіонів («Динамо» не вийшло з групи з 10-ма (!) очками); про...ти Кубок УЄФА (безвольно програли в нудному двобої «Вільяреалу» в 1/16-й); і про...ти першість України, відставши від «Шахтаря» на 7 очок. І це з досить сильним складом, який підготував Михайличенко. Але то вже інша історія.
Спогади про взяття Трапезунду - єдине що, гріє душу перед матчем з «Аяксом» в Києві. Повторимо, динамівці? Той «Трабзон» був не слабшим за нинішній «Аякс», запевняю вас. Тільки «Динамо», на жаль, стало іншим.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
