«Ми маємо дуже сильну збірну. У неї просто потрібно вірити, її треба любити та довіряти»
– Україна стартувала у Лізі націй з виїзної перемоги над Чехію. Чимало експертів вважає, що наша збірна продемонструвала найкращу гру в еру Шевченка-тренера. Погоджуєтесь з такою думкою?
– Кожен має власне бачення. Якщо вони так говорять, значить, ця гра сподобалась їм найбільше. Я не думаю, що вона – найкраща. Раніше були різні ігри: хороші та погані. Мені здається, що були й кращі матчі. Але, дійсно, гра проти Чехії – як взірець.
– Завдяки чому вдалось перемогти та чи здивувала Чехія?
– Ні, Чехія не здивувала. Ми маємо дуже сильну збірну. У неї просто потрібно вірити, її треба любити та довіряти. Нинішнє покоління – дуже талановите. Тому, немає нічого дивного у перемозі. Хлопці зіграли дуже круто.
– У нашій збірній зараз виділяють якісний центр поля. Півзахист – головна зброя України?
– Мені не подобається когось виділяти. Звісно, Маліна перебуває у хорошій формі. Та усі: Стьопа, Маліна, Ярмола, Конопа, Рома Яремчук… Марлос – взагалі псих.
– Дії бразильця під час першого гола – якийсь космос. Не будете заперечувати, що він є найбільш технічним гравцем команди?
– А чим Коноплянка гірший від нього, чи Ярмоленко. Кожен гравець має різні технічні якості. Не можна сказати, що Марлос – найбільш технічний. Я б не зміг так судити.
– Збірна України зараз виглядає дуже згуртованою. Це допомагає на полі?
– Це стосується не лише нашої команди. Коли ви разом – зовсім інше ставлення до роботи, до партнера, інше розуміння. Було багато результатів в історії, коли команди перемагали лише завдяки цьому. Далеко не потрібно дивитись… Згадайте Дніпро. Ви думаєте, що ми були сильніші за Наполі? Ні.
– Брали командним духом?
– Звичайно. Те саме можна сказати про Аякс та Брюгге. Ми що були сильніші за них?
Селезньов на тренуванні збірної / фото Олександра Попова
– У матчі проти Чехії, коли ви виходили на розминку, фанати скандували “Сєля, Сєля”. Зауважте, що “Коно” чи “Ярмола” ніхто не кричав. Вас це здивувало?
– Якщо чесно, то я був приємно вражений. Виходить, що люди пам’ятають мене, люблять… Було приємно. Значить, я чогось добився, допомагав колись цій країні.
– Наш наступний суперник – Словаччина. Кого б ви могли виділити у цій команді?
– У них багато хороших футболістів: Гамшік, Губочан, Шкртел… Не думаю, що когось потрібно виділяти. Словаччина – сильна, насамперед, як команда. Якщо ж брати до уваги індивідуальні якості, то Гамшік, звісно, виділяється. Але я не думаю, що він може щось зробити без своїх партнерів.
– Словаччина сильніша за Чехію?
– Набагато. Вища на голову.
«Я сказав йому: с*ка, ну зачекай дві хвилини і я тебе спіймаю, лише торкнись м’яча»
– Ви називали перехід у Галатасарай своєю мрією. Як вважаєте, у вас ще є шанс опинитись там в майбутньому?
– Немає нічого неможливого. Зараз потрібно зосередитись на виступах у Лізі Європи за свою команду, а взимку буде видно. Шкода лише, що Ліга чемпіонів зараз…
– Може розкриєте якісь деталі перемовин між клубами? У вас була розмова з президентом.
– Не хочу про це говорити. Мені прикро згадувати той епізод. Я забув це і рухаюсь далі.
– Акхісар не дуже переконливо розпочав сезон. Як поясните поганий старт вашої команди?
– Я б не сказав, що непереконливо. Ми виграли Суперкубок.
– Мова йде про чемпіонат Туреччини.
– В нас були складні перші матчі. Ми програли на виїзді Бешикташу (1:2), зіграли вдома внічию з Різеспором (1:1), коли мене вилучили. Якби цього не сталось, думаю, ми б перемогли. З Башакшехіром хлопці тримались, але поступились в кінці (1:2). Останній матч з Сіваспором – 1:1.
– Поясніть, що відбулось у матчі з Різеспором, коли вас вилучили. Провокація?
– Як зазвичай, хлопчики в спідницях. Словаки, словенці… Хто він там? Фінк. Я навіть не знаю, хто він. Галіма тьолка.
– Як вам турецький арбітраж? Чи є там справжні професіонали?
– Небагато, два-три арбітра.
– А рефері, який вас вилучив?
– Дивіться, Мбаппе вдарив гравця і його дискваліфікували на три матчі, а мені дали чотири ні за що. Я йому показував ногу, яку мені раніше роздерли до крові, ця тьолка в спідниці… Не подам йому руку в наступній грі, навіть може не підходити. Тисну руку лише чоловікам. Він роздер мені ногу. Я підбіг до цього захисника і говорю: що ти робиш, мудило? А він подивився на мене єхидно, як гієна, коли арбітр повернувся, і мене це розлютило. Я навіть не в обличчя, а в його бік (плюнув – прим.ред). Та я й не плював, у мене води в роті не було, пересохло все. Я сказав йому: с*ка, а він російську розуміє, ну зачекай дві хвилини і я тебе спіймаю, лише торкнись м’яча. Він, мабуть, злякався чекати стільки, через хвилину схопився за обличчя і потім валявся десять хвилин. Через хвилину!
– В Туреччині ви забиваєте абсолютно усім: Галатасарай, Бешикташ, Фенербахче. Якщо Селезньов виходить у старті – очікуй гола. Ми пильно стежимо за вашими матчами.
– Ставки робите?
– Ні.
– Значить, не вірите в мене (сміється).
– Ви, дійсно, гармонійно влились у цей чемпіонат. Вас хвалить місцева преса. Не почуваєтесь там зіркою?
– Я ніколи сам себе зіркою не називав і не люблю, коли мене так називають. Я – звичайна людина. Але те, що увага до мене велика, це правда. Тим паче, після трофеїв, після Галатасарая… На певний рівень я вийшов.
«Шевченко поставив мене на місце? Той, хто це написав – чистий чорт»
– Вам не було образливо, що, приїхавши до табору збірної в хорошій формі, ви зіграли всього декілька хвилин проти Чехії?
– Є тренер, він дав мені 5 хвилин. Я ж не можу сам себе випустити на заміну.
– Перед грою з чехами деякі ЗМІ писали про жорстку фразу Шевченка у ваш бік.
– Той, хто це написав – чистий чорт. Я попросив дізнатись, хто це зробив. Якщо він мені попадеться на очі, я йому запотиличників надаю. Я йому просто надаю запотиличників. От побачите Андрія Миколайовича, запитайте його, якщо мені не вірите. А ось це чортисько, яке це написало… Що він поставив мене на місце, чи як? А є за що ставити?
– Начебто на тренуванні ви багато жартували.
– А цей чорт мені заборонить жартувати?
– Не бачу в цьому нічого поганого.
– Ну ось поясніть цьому безголовому, а він – дійсно безголовий, що перед матчами такого писати не можна. Тим паче, писати брехню. Чистий баран. Не забудьте так написати. Поки не попадеться мені на очі, буде пішки на матчі збірної ходити, його не впустять у літак.
«Мені нецікавий чемпіонат України. Тут немає адреналіну, мотивації»
– Чи не роздумували ви над можливим поверненням в Україну? Не сумуєте за УПЛ?
– Не те, щоб я сумував, просто зараз мені нецікавий чемпіонат України. Тут нецікаво грати: немає адреналіну, мотивації. Зараз тут нічого немає. Не хочу сказати, що я – крутий, бо граю в Туреччині та забиваю топ-клубам. Я можу порівняти з тим періодом, коли я грав. Сподіваюсь, що рівень УПЛ буде рости, адже Україна заслуговує на хороший чемпіонат. Сподіваюсь, що повернуться Метал та Дніпро. Сподіваюсь, що буде інтрига в чемпіонаті. Адже зараз грають лише Шахта та Динамо, більше нікого немає… Ну Зоря ще. Але не в цьому суть. Подивіться на стадіони. Скільки глядачів максимально приходить на стадіон? Не враховуючи Шахтар і Динамо.
– Десь 3-4 тисячі.
– Уявіть на Олімпійському 3-4 тисячі. Одних стюардів стільки може бути. Ну що це таке? Я не хочу образити уболівальників, але це – неправильно. Футболіст так ніколи не буде рости.
– Це проблема культури уболівання чи низький рівень футболу?
– Ну раніше ж була культура і стадіони заповнювались: Одеса, Дніпро…
– Тоді команди були значно сильніші, з більш якісними виконавцями.
– Звісно, що на таку ситуацію впливає багато чинників: немає фінансування, не ті люди грають в чемпіонаті Україні.
– А чи були спроби з боку українських клубів повернути вас?
– А куди мені повертатись? Від кого ці пропозиції надійдуть? З Шахтаря я пішов. Ну звідки?
– Динамо, наприклад. У них проблеми з форвардами.
– Та припиніть. У них є Бєсєдін. Зюзя (Зозуля – прим.ред) говорить, що хоче повернутись. Може Зюзю наберіть (сміється). А яке я маю відношення до Динамо? Дніпро, Шахтар – так. А Динамо? Я – не колишній гравець Динамо, щоб туди повертатись.
– Ви – форвард, який забиває. Це ж показник.
– Для когось – показник, а для інших – ні. Для Динамо, напевно, ні (сміється). Я не знаю. Зараз в Україні є дві команди – Динамо та Шахтар. При всій повазі до Зорі, це – не той клуб… Ну окей, нехай буде три клуби.
– Микола Шапаренко перед матчем з Марокко сказав, що ви взяли над ним шефство у збірній.
– Ми досі телефонуємо один одному. Я дійсно хочу, щоб він ріс. Давно не бачив такої голови. 19 років йому, так? Хороший. Він мені дуже подобається.
– То як виглядає шефство з боку Євгена Селезньова?
– Та це він так щось ляпнув. Напевно, хтось зі старших його налякав.
– Але пораду чи такий собі батьківський запотиличник може виписати?
– Якщо я йому щось пораджу, то він завершить з футболом (сміється).Та ні, я жартую. Старатимусь допомагати молодим. Слухатимуть мене – добре, а якщо ні – теж зрозумію.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
