«Зідзвонилися із Марадоною – він мені подякував». Ігор Бєланов – як отримати «Золотий м’яч» і не забити пенальті

Динамо Київ 25 Вересня, 19:01 1336
«Зідзвонилися із Марадоною – він мені подякував». Ігор Бєланов – як отримати «Золотий м’яч» і не забити пенальті
«Футбол 24» розповідає про знаменитого форварда «Динамо» 80-х – він став другим українцем, якому підкорився найпрестижніший індивідуальний трофей.

Ігор Бєланов був стрімким, вибуховим футболістом. Вихором вривався у штрафний майданчик суперника і закінчував прохід гарматним ударом. Аналогічний маневр відбувався в його кар’єрі. У 1985 році став гравцем київського «Динамо», дебютував у збірній СРСР, а вже за підсумками 1986-го здійняв над головою «Золотий м’яч».

Найбільше балів уродженцю Одеси приніс тріумф «Динамо» у Кубку Кубків, а також виступ збірної Союзу на Кубку світу у Мексиці, де Бєланов забив 4 голи, зокрема три з них – у ворота Бельгії, коли команду Лобановського зупинив лише головний арбітр Фредрікссон.

У голосуванні France Football Бєланов набрав 84 очки, аж на 22 пункти випередивши головного конкурента – форварда збірної Англії Гарі Лінекера, а також іспанця Еміліо Бутрагеньо, який замкнув почесну трійку. До речі, окрім нового футбольного короля засвітилися ще два «динамівці»: Павло Яковенко отримав 3 очки, а Олександр Заваров із 20 пунктами фінішував на високому 6-му місці.

«Мені повідомили десь за місяць до оприлюднення підсумків, – пригадує Ігор Бєланов. – Проводив відпустку в Одесі, коли зателефонував Авдій Пеналов – людина, яка працювала в «Динамо» і одночасно на France Football. Він сказав: «Вітаю! Ти став володарем «Золотого м'яча»!»

Нагорода знайшла свого героя 18 березня 1987 року. Бєланову вручили «Золотий м’яч» перед стартом чвертьфінального матчу Кубка чемпіонів між «Динамо» і «Бешикташем». Свідками особливої події стали переповнені трибуни 100-тисячника «Республіканського». Кияни ще в першому матчі вирішили долю путівки у півфінал, розгромивши турків – 5:0. Вдома «Динамо» забило ще двічі – відзначилися Блохін і Євтушенко. Наприкінці поєдинку красиву крапку міг поставити новий володар «Золотого м’яча» Ігор Бєланов. Михайличенко заробив для нього пенальті, проте емоції від передматчевої церемонії так і не відпустили форварда – він потужно зарядив у поперечку.


Цікаво, що журналісти France Football, які прибули до Києва, висловили бажання побувати у Бєланова вдома. Для яскравого репортажу їм бракувало деталей про те, як поживає зірка радянського футболу поза межами стадіону. Але Ігор у квартиру їх не впустив.

«У квартирі йшов ремонт, – розповідав Бєланов багато років опісля. – Вести їх у службову квартиру не бачив сенсу. А спілкувалися і фотографувалися ми в красивих місцях. У Києво-Печерській лаврі, на тлі київських церков. Хлопці з France Football приїжджали й потім, вже в Одесу. Вони готували книгу про всіх володарів «Золотого м'яча». Мені сказали, що прийом у Бєланова був найкращим з усіх володарів трофею. Ви ж знаєте, як зустрічають в Одесі! Ми і в лазні парилися, і на риболовлю їздили на Дністер. Ловили коропа і судака. А на морі – бичків. Хіба що акулу-катрана так і не вдалося спіймати».

Бєланов

Свою реліквію Бєланов тривалий час зберігав у банку: «Вдома – небезпечно». Однак тепер прописка «Золотого м’яча» змінилася. Геннадій Перепаденко, екс-хавбек «Чорноморця» і московського «Спартака», товариш Ігоря Івановича, зізнався, що той віддав свій трофей у музей київського «Динамо».

Минулого року France Football проводив цікаве опитування: «Хто, на вашу думку, був гідний «Золотого м’яча», але не отримав його?» За підсумками 1986-го респонденти вивели на перше місце Дієго Марадону.

«Добре, що віддавати приз довелося Марадоні, а не комусь іншому, – посміявся Бєланов. – Ми з Дієго зідзвонилися, він подякував за «Золотий м'яч». А якщо серйозно, мене ця інформація пристойно повеселила. Мабуть, напередодні Нового року комусь захотілося пожартувати. Але я одесит, і з почуттям гумору у мене все гаразд».