— Андрію Миколайовичу, як відсвяткували день народження?
— Мені вдалося побути з родиною, а це найголовніше. За багато років у футболі таке бувало далеко не завжди, але на цей раз я провів час зі своїми хлопцями. З самого ранку відвіз сина на тренування, а потім пограв в гольф.
— Телефон скільки разів заряджали?
- Не без цього (посміхається). Привітань було багато, мені дуже приємно. Звучали вони від Президента України, від мого рідного клубу, інших вітчизняних і зарубіжних команд, від федерації футболу країни.
— Без футболу ви все одно не змогли...
— Подивився гру «Вест Хема» і порадів за Андрія Ярмоленка. Та й інші збірники вчора відіграли на відмінному рівні. Той же Женя Коноплянка, який теж відзначав день народження. Я йому, звичайно, дзвонив. Для мене гра наших футболістів стала найкращим подарунком. Ну а закінчився день відвідуванням матчу Челсі - Ліверпуль. Це був приголомшливий футбол. Такі швидкості!
— На своє свято застілля любите?
— Не дуже. Я ж завжди в роз'їздах. Хоча в останні роки, як бачите, вдається побути з сім'єю в цей день. Куди важливіше бути вдома, коли святкують діти. 1 жовтня наприклад, день народження у Олександра, і ми вже готуємо йому сюрприз.
— Невже ніколи не збирали багато гостей?
— Кілька разів вдавалося. У Мілані святкував 25 років, а в Лондоні, коли перейшов в «Челсі», відзначав тридцятиріччя.
— Який день народження найбільше запам'ятався з дитинства?
— Не можу пригадати, скільки мені було років, але тоді батько зробив шикарний подарунок - справжні ковзани! Щоранку прокидався і дивився, чи не замерзло озеро (посміхається). Так чекав перших морозів і першого льоду.
— Часто грали в день народження?
— Так часто. Пам'ятаю, що майже завжди забивав!
— Я вас трохи поправлю - це ви напередодні, 28 вересня, постійно вражали ворота суперників...
— Може бути, але матчі, як правило, пізно закінчувалися, тому поки додому приїжджав, вже день народження і наступав (посміхається). Пам'ятаю, в 1998 році забив Лансу в складі Динамо в Лізі чемпіонів. Точно! Це було як раз напередодні. Шкода, що тоді не виграли.
— На базі перед грою, як вас привітали? Чи у Валерія Лобановського було не до привітань?
— Чому це? Тренер такі речі не пропускав, завжди приділяв увагу кожному футболістові. Так було у всіх командах, де я грав. Іменинник приносив торт, соки і так далі. Запам'ятався, до речі, мій перший день народження в Мілані. Мені тоді хлопці сюрприз влаштували. Було приємно, я ж тільки туди перейшов. Сьогодні з Італії мене теж тепло привітали...
Євген ГРЕСЬ
