Передостанній день літа 2018-го. «Зоря» провела самовідданий матч на полі «Лейпцига», здивувавши багатенького суперника. На заключних хвилинах луганцям не вистачило концентрації і зібраності для того, аби не припуститися вбивчої помилки і завоювати бажану путівку до групового етапу Ліги Європи. Юрій Вернидуб опісля матчу заговорив про відставку. Відставку не прийняли, а слова тренера списали на емоції.
Емоції… лейтмотив всієї цієї історії. В наступному після виїзду до Німеччини поєдинку «Зоря» розтрощила кволий і жалюгідний «Арсенал-Київ», немов прокричавши: «Руки геть від нашого тренера». Тоді писали про психологічну стряску, яку команда отримала в Лізі Європи і яка, ймовірно, допоможе «Зорі» знайти орієнтири в тумані прісності в чемпіонаті України. В наступному турі «Зоря» зіграла внічию з «Динамо», що теж не могло розцінюватися вболівальниками команди та керівництвом клубу як невдача. Пізніше луганці вистояли на полі «Шахтаря», спровокувавши гнів флагмана на адресу арбітра, Харатіна та й самого Юрія Вернидуба. Здавалося б, звична, непоступлива, бойова «Зоря».
Але ж поміж тим були поразка від «Ворскли», флегматична нічия з «Львовом», і ось останній результат – програш «Маріуполю». Помічаєте тенденцію? «Арсенал-Київ» здолали після слів Вернидуба про відставку, «Динамо» і «Шахтарю» не програли в силу принциповості цих матчів і гострого подразнення самолюбства, а «Маріуполю», до слова, забили два голи з 90-ї по 90+2-у хвилини, реагуючи на ймовірний розгром. Дуже схоже на емоційні спалахи, якими і живе команда.
А що є надбанням луганців в суто рутинній боротьбі, вміння вести себе в якій є однією з запорук успіху в чемпіонаті України? На початку сезону «Зоря» здолала той таки «Маріуполь», трохи згодом переграла традиційно немічні «Карпати». Потім – вищезгадана звитяга над «Арсеналом-Київ». Три перемоги за майже півроку точно не відповідають статусу і амбіціям третьої сили українського футболу.
Але головне навіть не це. Юрій Вернидуб повсякчас говорить про ігрові проблеми. Від матчу до матчу. Зникло (чи загубилося серед повсякденної рутини) коронне вміння «Зорі» виходити від оборони до атаки, напад не створює достатньої напруги біля чужих воріт, захисники припускаються кричущих індивідуальних помилок попри наявність індивідуального класу. Хіба це не ознаки тренерської кризи?
На початку сезону Юрій Вернидуб говорив про значну кількість травмованих і боротьбу на двох фронтах, що вичавлювало команду, наче добра домогосподарка – губку для миття посуду. Ці фактори дійсно трохи зменшували тиск і роздували, наче кульку, терпіння. Але коли відсіявся міжнародний ринок боротьби, а лазарет майже опустів, «Зоря» не стала грати ліпше. І тепер пояснення звелися до примітивного «не наш день».
Цього сезону Юрій Вернидуб активно застосовує ротацію. При чому, під неї підпадають всі – не лише Кочергін, який виглядає чужорідним тілом, але й ситуативні лідери «Зорі» на кшталт Тимчика, Михайличенка, Махарадзе, Громова (недоторканим залишається хіба що Олександр Караваєв). Тренер намагається смикати за ниточки і змусили фігуру видавати гармонійні рухи, але повсякчас ниточки рвуться від найменших коливань, породжуючи не миловидну гру, а звичайнісінький сумбур. Юрій Вернидуб не втратив здатності керувати, але, можливо, вичерпав весь ресурс, за допомогою якого «Зоря» могла б тримати хоча би свій попередній рівень.
Проблеми індивідуального застою футболістів (Кабаєв значно жвавіше виглядав у безликому «Чорноморці», Сваток, Луньов, Чеберко і той же Кочергін прогресували в «Дніпрі» Михайленка) нашарувалися на тактичну однобокість, яка спрощує життя суперникам на кшталт «Ворскли», «Олександрії» чи «Львова» (теж далеко не феєричні в плані різноманіття тактики команди). Тож і залишається в руках Юрія Вернидуба лише одна зброя – емоції, заклики до самоповаги і честі.
Можна ображатися на ці слова, киваючи вбік минулих здобутків Юрія Вернидуба на чолі луганської «Зорі». Але якщо оцінювати ситуацію тверезо, чи не було помилкою не прийняти тоді відставку Юрія Миколайовича? Якщо вже сам тренер відчуває спустошення…
Ігор Семйон
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
