Думаю, що це не зовсім так. В новому сезоні склалася така ситуація, що Андрій П‘ятов почав помилятися за свій клуб. Андрій – багаторічний воротар збірної, певний час альтернативи якому просто не було. Зараз йому вже 34–ри роки. Хочеш не хочеш, а про заміну потрібно думати.
Звичайно, що Бойко, проводячи хороший сезон у «Динамо» (без помилок не обходиться, але й виручає Денис команду доволі часто) розумів, що рано чи пізно він отримає свій шанс. Психологічно очікування – не найкращий момент. Ти знаєш, що отримає шанс, але не знаєш коли саме. Тим паче, що інший конкурент - Лунін опинився без ігрової практики. Така ситуація невизначеності в певній мірі тиснула на воротаря «Динамо».
Особливість Дениса Бойка полягає у тому, що він може грати лише за умови повної довіри тренера. Скажімо, коли в «Динамо» була конкуренція, за таких умов Бойко не мав стабільного місця у складі. Щось подібне було у Туреччині в «Бешикташі» та у Іспанії в «Малазі». Бойко просто проводив невдалі матчі, а потім сідав на лавку запасних. Коли ж у «Оболоні» , «Кривбасі» та «Дніпрі» Юрій Максимов та Мирон Маркевич довіряли йому та прощали помилки – із часом Денис віддячував їм надійною грою. До речі, повернення до «Динамо» Бойко почав із помилки в матчі Ліги Європи проти АЕКу. Але Олександр Хацкевич продовжував йому довіряти. Із часом Бойко почав припускатися все менше помилок. Зараз він - один із кращих у європейських чемпіонатах за кількістю пропущених м’ячів. Хоча без помилок не обходиться.
Тут не має чогось особливого. Ця риса притаманна не тільки Бойку, але й іншим гравцями. Скажімо, той самий Роман Яремчук незважаючи на всі свої таланти, може грати теж тільки при повній довірі. В Києві йому давали шанси у окремих матчах. Нічого із цього не виходило. А коли Володимир Шаран в «Олександрії» та тренери бельгійського «Генту» почали йому довіряти у довгостроковій перспективі – почало виходити.
Другий важливий момент це те, що позиція дублера основного воротаря – особлива. В будь який момент треба бути готовим вийти і успішно зіграти. При такому варіанті потрібно мати психологічну стійкість. Бойко за свою кар’єру ніколи не був у ролі дублера. Такого досвіду він просто не має. Може грати першим номером, при довірі, а конкурувати – не його. Між іншим, так само, як і Лунін. Який поки лише грав у клубах, які закривали очі на його помилки. Із роллю дублера може справитись далеко не кожен воротар. Тут потрібно мати особливі чесноти, мати потрібний досвід та психологічну стійкість. Всього цього, на мою думку, в Бойка ніколи не було. А збірна так побудована, що є перший номер - П’ятов, якому довіряють. Є дублери - Лунін та Бойко.
Третій момент у тому, що швидкий гол десь надломив Дениса. Ти очікуєш на свій шанс в збірній, а коли нарешті отримуєш його - пропускаєш гол після рикошету вже на перших хвилинах. Наче твоєї вини немає, але все одно не виручив. У такій ситуації багато хто міг «поплисти». Тим паче, що оборона раз за разом провалювалася. Часу прийти у себе Бойко не мав.
Четвертий момент полягає у тому, що Денис так і не став топ–воротарем. В іншому випадку він би ніколи не повернувся в Україну, а зміг би зробити кар’єру в Європі. Навіть після повернення до «Динамо» помилки нікуди не поділися. Немає сенсу перераховувати всі, але варто згадати «Аякс», «Лаціо», АЕК та фінал Кубку проти «Шахтаря». Можливо, для європейських клубів рівень Бойка не зовсім великий, але на рівні УПЛ він все одно залишається доволі сильним воротарем. Одним із кращих у чемпіонаті.
Тому трагедії із матчу в Трнаві не варто робити ні збірній (право на помилку та можливість пошуку чогось нового) ні Денису Бойку. Потрібно продовжувати працювати. Альтернативи Бойку в збірній майже немає. Особливо враховуючи проблеми Луніна, який сидить без ігрової практики. Я не впевнений, що в чемпіонаті України є інші воротарі, які можуть претендувати на місце в збірній. Тому було б добре, якби в одному із наступних матчів Андрій Шевченко надав шанс Денису Бойку реабілітуватися, таким чином підтримавши свого воротаря.
Сергій Тищенко
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
