За часів незалежності наш чемпіонат побачив безліч легіонерів. І таких, яких ніхто не згадає, і таких, які назавжди вписали свої імена в історію клубів. І географія їх теж вражає – від Кувейту до Мексики, від Ісландії до Зімбабве.
Але в цій статті хочу звернути Вашу увагу лише на один континент – Африку. Трохи пофантазувавши, вирішив скласти збірну із легіонерів саме з цього материка. Знаю, що з моєю думкою багато уболівальників не погодяться, адже у кожного є свої улюбленці. Та і на деякі позиції є декілька футболістів, які претендують бути в списку найкращих. Але я обрав тих, які лишили найбільший слід в нашій історії, і не тільки нашій.
Першим легіонером з Африки був Мафумба Мфілю (тоді Заїр, нині Демократична республіка Конго), який має декілька виступів за київський ЦСКА-Борисфен в сезоні 1995/96. Але тоді це була така диковинка, що коли він вперше вийшов на поле (на заміну в матчі проти Шахтаря), то диктор стадіону, не розібравшись, назвав його Степаном Матвіївим, чим надовго підняв настрій уболівальникам.
Більш серйозні (не в плані дисципліни) африканці стали приїжджати до нас з початком нульових. Такі як: нігерійці Лакі Ідахор (Динамо), Окоронкво, Агахова сенегалець Ндіайе, на жаль, нині покійний (усі – Шахтар). Але завжди африканські футболісти приваблювали вболівальників. Є щось у них особливе.
Воротар: Ісса Ндойє (Сенегал) – (всього 43 матчі, 45 пропущених).
Єдина фактично безальтернативна позиція – в конкурентах у Ндойє хіба що марокканець Тарік Ель-Жармуні, який у 2003 році перейшов до Динамо, де провів… аж один матч за третю (!) команду клубу.
У червні 2009 року в тоді першолігову Волинь (Луцьк) з іранського Зоб Ахан (віце-чемпіон і володар кубку) перейшов сенегальський воротар-велетень (202 см). За спиною також мав один матч за збірну своєї країни. Це була креатура самого Кварцяного. Віталій Володимирович навіть називав його найкращим воротарем світу. Ну найкращий – це трохи занадто, але, сказати чесно, багато уболівальників приходило на стадіон луцького Авангарду тільки щоб побачити гру Ндойє (його викидання м’яча рукою через все поле – це було щось).
Ісса зіграв 26 матчів в Першій лізі і 12 у вищій. Запам’ятався не тільки своєю грою. 2011 року він просто зник з команди. Потім були суди, і кар’єра футболіста пішла на спад. Після невдалих спроб заграти за німецький Грюйтер Фюрт (0 матчів) та іранський Трактор Сазі (3 матчі), пограв сезон за друголіговий французький Кретей (10 матчів), потім сезон в Білорусі за Славію Мозир (17 матчів). Нині виступає на задвірках Франції за клуб Мюлуз.
Центральний захисник: Папа Гуйє (Сенегал) (Волинь 27 (0), Металіст 213 (5), Дніпро 32 (0), Карпати 14 (0), зараз діючий гравець Дніпра-1).
З першим кандидатом на позицію центрального захисника проблем не виникає. Тут справжня легенда харківського Металіста, один з найкращих легіонерів за всю історію українського футболу – Папа Гуйє. Цікаво, що Папу знайшов і відкрив для нас все той же Віталій Кварцяний. Перших два сезони він провів під керівництвом Віталія Володимировича в Луцьку, а потім був перехід в Металіст, де у Маркевича Папа по-справжньому розкрився і став неприступною стіною для багатьох форвардів не тільки в Україні, а й в Європі.
Після 9 незабутніх років у Харкові Папа переїхав до Дніпра, який, як і Металіст, згодом розпався. Потім були невдалі виїзди в Росію (Ростов 4 (0) та Казахстан (Актобе 9 (0). У жовтні 2018 року повернувся в наш чемпіонат підписавши контракт з львівськими Карпатами 14 (0). Після проведеного сезону у Львові, повернувся до Дніпра, де зараз грає за Дніпро-1, допомагаючи своїм досвідом молодим гравцям.
Окрема історія – збірна. Не можу зрозуміти, чому його так ігнорували тренери збірної Сенегалу (5 (0)).
Був період, коли Мирон Маркевич хотів навіть, щоб Папа прийняв українське громадянство, аби мати можливість виступати за нашу збірну. Але не склалося. Хоча і без того можна з впевненістю говорити, що цей захисник зробив вагомий внесок в розвиток нашого футболу. І 2008 року він був визнаний кращим легіонером за версією вболівальників.
юЦентральний захисник: Аїла Юссуф (Нігерія) (Динамо120 (10), Металіст 11 (2)).
Тут трохи спірно. Адже Юссуф більше запам’ятався, як опорний півзахисник. Однак часто він грав на позиції оборонця і в Динамо, і коли догравав в Металісті.
Аїла перейшов в Динамо влітку 2003 року з нігерійського Юніон Банк. В основу киян він пробився не одразу. Але потім своєю грою не раз доводив правильність свого підписання. Досить часто підключався до атак — і не безрезультатно, про що свідчать його забиті голи (4 в єврокубках, 1 з яких в ворота мадридського Реалу). На жаль, часто отримував і травми, що заважало показувати стабільний рівень гри. На початку 2013 поїхав на пів року в оренду до турецького Ордуспору 8 (1). Догравав Юссуф у харківському Металісті 11(2). У складі збірної Нігерії (29 (1)) двічі ставав бронзовим призером КАН у 2006 та 2010 роках. Також був учасником чемпіонату світу 2010 року.
Запасні: Ассан Ндіайе (Сенегал) Шахтар 57 (4), Адольф Тейку (Камерун) Металург З 113 (7), Чорноморець 21 (0)
Лівий захисник: Бадр ель Каддурі (Марокко) (Динамо 123 (4)).
Думаю, ця позиція сумнівів не повинна викликати. Бадр прийшов у Динамо 2002 року з марокканського клубу Відад. У команді його хотів бачити сам Валерій Васильович Лобановський. На жаль, з метром марокканцю попрацювати не вдалося – за місяць до переїзду Бадра наш тренер помер. Спочатку у Каддурі не все виходило, та й вигравати конкуренцію потрібно було у Андрія Несмачного, а це явно не просто. Та з 2004 року Бадр був уже гравцем основи. Справжній професіонал своєї справи, марокканець чудово влився у гру Динамо, і був улюбленцем київських уболівальників.
Допомагав обігрувати московський Спартак в Лізі Чемпіонів, іспанську Валенсію, наш Металіст та французький ПСЖ у кубку УЄФА у сезоні 2008/2009. З приходом болгарина Горана Попова почав все рідше потрапляти до основи. Влітку 2011 року пішов в піврічну оренду в шотландський Селтік 6 (1, до речі, єдиний гол в ворота Глазго Рейнджерс). Після повернення основним вже не був. 31 січня 2013 року отримав статус вільного агента, разом з тим і закінчив кар’єру футболіста. За період виступів в Динамо постійно викликався у збірну Марокко 47 (0), з якою брав участь у чотирьох кубках африканських націй.
Заміна: Тайе Тайво (Нігерія) 31 Динамо (1).
Правий захисник: Аніс Бусаїді (Туніс) Металург Донецьк 65 (2) Арсенал Київ 0 (0) Таврія 56 (2).
Аніс Бусаїді з’явився в українському футболі 2004 року і відіграв за донецький Металург три сезони. На полі відзначався надійністю і хорошою швидкістю. У першому ж сезоні допоміг команді здобути бронзові медалі, учасник єврокубків. Після хороших трьох сезонів у Донецьку несподівано підписав контракт з київським Арсеналом. Але за команду не зіграв жодного матчу, так як на наступний день після підписання поїхав в оренду в бельгійський Мехелен 8 (1). Після повернення з оренди підписав контракт з австрійським Зальцбургом, 28 (1), де за два сезони двічі ставав чемпіоном. Потім були грецький ПАОК 12 (0) та російський Ростов 15 (0).
А потім Аніс згадав про Україну, де йому найкраще вдавалося грати у футбол. І у 2011 році він підписує контракт з сімферопольською Таврією. У Сімферополі Бусаїді був одним з лідерів команди і грав, поки команда не припинила своє існування. Після Таврії з футболом завершив. За час кар’єри футболіста постійно викликався до лав своєї збірної, але там був більше запасним 32 (0). До речі, одружений з українкою.
Заміна: Самуель Інкум (Гана) Дніпро 27 (0)
Центральний/опорний півзахисник: Яя Туре (Кот-д’Івуар) Металург Донецьк 39 (5).
Як же це приємно звучить: один з кращих футболістів світу розпочинав свою кар’єру в Україні, граючи за донецький Металург.
Яя приїхав у Донецьк у січні 2004 з бельгійського Беверена. Перед тим був на оглядинах в лондонському Арсеналі, але не зміг підписати контракт через проблеми з робочою візою. Зразу ж було помітно, що це незвичайний футболіст, хоча і критики в його адресу теж не бракувало. Завжди виділявся на полі вмінням читати гру. Разом з Металургом грав в кубку УЄФА, навіть забивав там молдовському Тирасполю.
Через півтора роки в Донецьку перейшов у грецький Олімпіакос 26 (3). Ну а його подальшу кар’єру і титули знає кожен уболівальник (Монако 27 (5), Барселона 74 (4), Манчестер Сіті 225 (62), Олімпіакос 2 (0)). І на останок дограти Яя вирішив у другій лізі Китаю за Ціндао Хуанхай 2 (0).
За збірну своєї країни провів 102 матчі (19) і у 2015 став володарем кубку африканських націй. Тричі підряд ставав кращим гравцем Африки (2011, 2012, 2013). Учасник трьох чемпіонатів світу – 2006, 2010 та 2014 року.
Дивно, як такого футболіста під боком не розгледів Шахтар, і як би тоді пішла б кар’єра Яя Туре… Але і так з гордістю можна казати, що він грав у нас.
Заміна: Самсон Годвін (Нігерія) Карпати 234 (6).
Атакувальний півзахисник: Юнес Беланда (Марокко) Динамо 56 (8).
Марокканець прийшов в Динамо в кінці червня 2013 року в якості справжньої зірки. Кращий молодий гравець французької Ліги 1 2012 року, чемпіон Франції 2011/2012. Ігор Суркіс зробив дійсно топовий трансфер. Склад у киян тоді був справді зірковий. Але під орудою Блохіна Динамо в чемпіонаті провалилося. Матчі Юнес чергував: то просто феєричні, то відверто провальні.
Такий трансфер робився насамперед під єврокубки. Але там Динамо з Беланда, виконавши обов’язкову програму (ледь вийшли з групи Ліги Європи), в 1/16 фіналу поступилися іспанській Валенсії. З приходом Сергія Реброва на тренерський місток справи у Динамо пішли вгору. І Юнес з командою зробили дубль, вигравши чемпіонат і кубок. В Європі теж все було гаразд – динамівці дійшли до чвертьфіналу Ліги Європи (хоча Юнес тут відмітився негативно, червона картка у матчі з Генгамом).
Та все ж у Юнеса щось почало йти не так. За словами самого гравця, йому було важко знайти спільну мову з тренерами киян. Разом з тим почалася війна на сході України, і марокканець захотів змінити обстановку. Спочатку були оренди в німецький Шальке 15 (2) та французьку Ніццу 31 (3). А в 2017 році Юнес підписав повноцінний контракт з турецьким Галасатараєм, за який грає і тепер. За збірну Марокко Беланда зіграв 51 матч, в яких відзначився п’ятьма забитими м’ячами. Все ж думаю, граючи за Динамо, Юнес не розкрив свого потенціалу і наполовину, і не тільки з його вини.
Заміна: Лукман Аруна (Нігерія) Динамо 50 (8), Говерла 5 (0).
Лівий півзахисник: Моха (Марокко) Олімпік 77 (12).
Мохаммед Рхарсалла Хадфі, або просто Моха, підписав контракт з донецьким Олімпіком, який був лідером Першої ліги, в березні 2014 року. У цьому ж сезоні разом з командою здобув путівку у вищу лігу. За час виступів за команду Моха став справжнім улюбленцем вболівальників. З кожним роком марокканець зростав разом з командою, був справжнім мотором атак Олімпіка, ніколи не боявся загострювати гру, завжди вирізнявся своєю грою.
Влітку 2016 поїхав в оренду з подальшим правом викупу в іспанський Хімнастік 8 (1). Там у нього не склалося, у жовтні того ж року був відсторонений від тренувань за нездатність виконувати свої спортивні обов’язки. Моха повернувся в Олімпік, щоб засяяти новими фарбами. Ця оренда ніби загартувала Моху. Сезон 2016/2017 команда закінчила на рекордному для себе четвертому місці, як наслідок – дебют в Лізі Європи (вилетіли від грецького ПАОКа в першому ж раунді). А в наступному чемпіонаті Моха відкрив у себе ще й бомбардирський талант, забивши 5 м’ячів за осінню частину чемпіонату. Відразу ж пішли чутки про зацікавленість зі сторони київського Динамо та болгарського ЦСКА, але марокканець опинився в словацькому Словані, де відразу ж став основним та уже встиг стати чемпіоном країни і виграти кубок.
Заміна: Ібрахім Кане (Малі) Ворскла 25 (0)
Правий півзахисник: Майкл Бабатунде (Нігерія) Кривбас 44 (2), Волинь 36 (4), Дніпро 5 (2).
Бабатунде — цілком кривбасівська знахідка. На зимових зборах сезону 2010/2011 з під самого носа у турецьких клубів (говорили про інтерес Бурсаспора і Самсунспора) забрали досить перспективного нігерійця. Другу частину цього сезону Майкл більше адаптовувався до нових умов, переважно виходячи на заміни. А уже у наступному гру Кривбаса неможливо було уявити без швидкісного нігерійця. До речі, перебуваючи гравцем Кривбасу, викликався до молодіжної збірної Нігерії, а потім – і головної 17 (2).
Наступний сезон для Кривбасу став останнім у Прем’єр-лізі, і Бабатунде як вільний агент перейшов у луцьку Волинь. Там нігерієць завжди був на провідних ролях, хоча йому часто дошкуляли травми. Як наслідок – запрошення від Дніпра, який тільки що грав у фіналі Ліги Європи. Але насправді це була вже не та команда. Бабатунде ніяк не міг там знайти себе і грав переважно на кубок (де двічі відзначився). Після року перебування зі скандалом покинув команду. А далі були марокканська Раджа 14 (3), катарський Катар СК 6 (7). Нині він стабільно виступає за лідера марокканського чемпіонату Відад.
Заміна: Франк Джа Джедже (Кот-д’Івуар) Чорноморець 38 (7)
Нападник: Ісмаель Бангура (Гвінея) Динамо 46 (28).
Ісмаель Бангура прийшов в Динамо влітку 2007 року зі скромного французького Ле Ману в якості одного з найталановитіших нападників того чемпіонату. У першому ж сезоні Ісмаель забив 15 голів в чемпіонаті, після кожного з яких влаштовував запальні танці.
З Бангурою в атаці киян нарешті з’явилася та родзинка, якої не вистачало з часів Реброва та Шевченка. Наступний сезон для Бангура був просто чудовий, особливо його ігри в Лізі Чемпіонів зі Спартаком та ПСЖ в кубку УЄФА. Було видно, що гвінеєць знайшов свою команду і свого тренера в особі Юрія Павловича Сьоміна. Особливо вражали пластичність Ісмаеля на полі та його вміння з нічого створити гол.
Але після цього блискучого сезону пішов з Динамо Сьомін, а потім і сам Бангура. За солідну суму (говорять про 11 млн. євро) повернувся у Францію в Ренн 38 (8).
А далі кар’єра футболіста почало стрімко котитися вниз. Аль-Наср (ОАЕ) 18 (10), Нант (Франція) 9 (2) знову Аль-Наср 13 (7) і знову Нант 3 (0). Та за самовільний переїзд до Нанту на Ісмаеля був накладений штраф в розмірі 4,5 млн. доларів. Потім були клуби з Катару Ум-Салаль 6 (0) та Саудівської Аравії Аль-Раід 75 (37), судові справи і загроза тюремного строку у Франції. Зараз грає у четвертому дивізіоні Франції за напівпрофесійний клуб Мюлуз.
За збірну своєї країни зіграв 47 (11) матчів. Якби там не було, але для мене, та й не тільки, Ісмаель Бангура є найсильнішим нападником-легіонером київського клубу, а з такою селекцією, як зараз, невідомо чи з’явиться колись такий форвард-бомбардир.
Заміна: Дьємерсін Мбокані (ДР Конго) Динамо 54 (25)
Нападник: Джуліус Агахова (Нігерія) Шахтар 100 (34) ПФК Севастополь 10 (1).
Це був перший по-справжньому сильний африканський легіонер в нашому чемпіонаті. Він перейшов у донецький Шахтар у листопаді 2000 року з туніського Есперансу (чемпіон Тунісу та фіналіст ліги чемпіонів КАФ в складі команди). І в перших восьми матчах забив сім голів. Його кульбіти чекали усі вболівальники донецького клубу. На нього ходили на стадіон навіть уболівальники команд суперників Шахтаря. Він додав особливого смаку усьому чемпіонату України на той час.
У 2002 році став разом з командою чемпіоном та володарем кубку України. Забивав важливі голи в єврокубках за Шахтар (10). Та, на жаль, донеччани ще тоді не навчилися вчасно продавати своїх гравців. Далі у Джуліуса було багато травм, але він повертався і забивав, як, наприклад, вирішальний гол у ворота київського Динамо в золотому матчі сезону 2005/2006.
У 2007 році перейшов до англійського Уігану 20 (0), але там він явно провалився і, покинувши Англію, поїхав підкоряти Туреччину в Кайсеріспор 29 (6). Далі було друге пришестя в Шахтар, яке вже не було таким вдалим, за словами самого гравця, через розбіжності з тренером Мірчею Луческу. Потім оренда в ПФК Севастополь, і після закінчення контракту в 2012 Джуліус покинув клуб.
За період кар’єри у нігерійця 32 (14) матчі за збірну своєї країни, з якою був фіналістом КАНу у 2000 році (наймолодший учасник турніру у віці 17 років, забив гол), бронзовий призер у 2002 (3 голи), учасник ЧС 2002 року (забив єдиний гол нігерійців на турнірі у ворота Швеції). Зараз займається бізнесом у сфері нерухомості.
Заміна: Браун Ідейе (Нігерія) Динамо 74 (34).
От така вийшла команда. Цікаво, як би вона виступила в нинішньому чемпіонаті України…
Микола Сторожук
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
