Абсолютно усі сфери нашого буденного життя зазнали відчутного впливу пандемії. Винятком не став і футбол, зокрема, процес міграції футболістів. Український ринок відзначався певною тенденцією – додому наші гравці поверталися частіше, ніж вирушали у напрямку Європи.
На жаль, трансферів українських футболістів з приставками «топ» і «вау» цього літа (осені) не було, однак маємо чимало яскравих і обнадійливих переходів.
Кар’єрне зростання
Одна з перших наших ластівок літнього міграційного процесу – Євген Чеберко. Перехід оборонця луганської Зорі в австрійський ЛАСК виглядає цікаво і небуденно. Нещодавно вихованець Дніпра встиг дебютувати за нову команду і навіть отримати виклик до національної збірної України.
Ще один захисник Зорі, який влітку вирушив підкорювати Європу – Богдан Михайліченко. Новобранець бельгійського Андерлехта вже відзначився забитим голом і успішно дебютував за збірну України. Цей трансфер виглядає однозначно і переконливо – лише «вперед і вгору».
Можна припустити, що Олександру Філіппову набридло забивати голи за Десну і з безнадією шукати своє прізвище у черговому списку збірників Андрія Шевченка. Відтак, Філіппов вирішив зайти у збірну через інший вхід – він змінив провідну українську команду на Сент-Трюйден, який не назвеш навіть середняком у Бельгії. Яке ж тут кар’єрне зростання, запитаєте ви? Превалюючого позитиву у цьому трансфері достатньо: шанс відкрити Європу у 27, вкотре довести усім навколо, що праця+наполегливість=успіх і нарешті звернути увагу тренерського штабу збірної на свою персону.
Новий виклик
У пошуках чогось нового цього літа перебували одразу три вихованці Карпат. Мар’ян Швед – надзвичайно талановитий і обдарований хлопець, який складно адаптовується до нових умов. Так було у всіх його закордонних командах і так є у бельгійському Мехелені, куди львів’янин вирушив у оренду з Селтіка.
Певною мірою зупинився у розвитку інший обдарований випускник карпатівської школи Василь Кравець. Цього літа захисник, який викликався до національної збірної України, покинув облюбовану Іспанію і перебрався у познанський Лех, який заради Динамо залишає Володимир Костевич. Ця рокіровка підтверджує тенденцію серед лівофлангових захисників Карпат. Трохи раніше Орест Лебеденко замінив Кравця у Луго, а Кравець тепер займатиме місце Костевича у Леху.
Відважився на переїзд в Азербайджан ще один вихованець Карпат Дмитро Кльоц. Усе своє футбольне життя талановитий півзахисник провів у львівському клубі, та відважився залишити зону комфорту. У складі азербайджанської Кешлі Кльоц вже зіграв у єврокубках, встиг забити гол і є основним виконавцем нової команди. Досвід і стабільну ігрову практику в Азербайджані Дмитро точно отримає.
Екзотика
Не вистачає футбольного щастя Дмитру Білоногу. Чи не єдиний недолік форварда з покоління Яремчука, Бурди і Соболя – поїздка у російський Урал у 2015-му. Що стосується ігрових якостей, то у Дмитра є практично усе: швидкість, відчуття моменту, фізичні дані. Та й виглядав у своїх попередніх командах він непогано: так було у Зірці, Олімпіку і мінському Динамо. Варіант з Фінляндією доволі цікавий і перспективний в контексті ігрової практики і отриманні впевненості у власних силах. Та не варто забувати, що середняк фінської ліги Марієхамн – далеко не межа для 25-річного українця.
Руслану Кісілю от-от виповниться 29 і це та ситуація, коли кар’єра перспективного колись форварда йде на спад. Власне, переїзд вихованця Шахтаря на Мальту – красномовне тому підтвердження. Кісіль донедавна грав за російську Балтику та у другому литовському дивізіоні, а у середині вересня підписав контракт зі Слімою Уондерерс, десятою (!) командою елітного мальтійського дивізіону.
22-річний півзахисник молодіжної збірної України Ахмед Алібеков відгукнувся на поклик предків з Дагестану і поїхав у Росію. Відтепер він виступатиме за Уфу. Що тут скажеш? Поїздка в Башкирію – ще та екзотика, особливо після перспективного орендного періоду в чеському Словані.
Вдруге у ту ж річку
Риба у воді та Артем Кравець у Туреччині – це два абсолютні синоніми. Здається, навіть у рідному Динамо форварду було менш комфортно. У Кайсеріспорі Кравець вважався основним виконавцем і здобув хороший авторитет. Тепер Артем без розкачки почав запалювати у Коньяспорі. Дубль в дебютному матчі у ворота нехай і кризового Бешикташу – більш ніж успішний початок.
Євген Шахов підписав контракт з грецьким АЕКом, що є непримиренним суперником екс-команди українця, ПАОКа. У всякому разі вихованець Дніпра повернувся у комфортне середовище і, схоже, Массімо Каррера, новий тренер Шахова, довіряє своєму новачку, розглядаючи його як футболіста основи. Та й виступи в єврокубках і елітному грецькому дивізіоні – це не примарна боротьба у Серії В разом з Лечче.
Преса сватала Ореста Кузика у ряд українських команд, втім львів’янин повертається у знайоме середовище. У Десні Кузик не здобув статусу «незамінного», тому вирішив поїхати за кордон. Восени 2018-го Орест виступав у грецькій Яніні, однак здебільшого спостерігав з лавки за матчами своєї команди. Цього разу українець їде у сусідній Кіпр, де гратиме за місцевий Пафос. Сподіваємося, Дмитро Михайленко, який от-от повинен офіційно очолити Пафос, довірятиме Оресту місце у складі не лише через статус земляка.
Захисник Шахтаря Богдан Бутко вдруге спробує закріпитися у складі познанського Леха. Перша оренда Бутка закінчилася синхронно із минулим сезоном і він вкотре опинився без ігрової практики з контрактом Шахтаря на руках. Зараз Богдан знову намагатиметься стати «своїм» у польській команді. У період з березня по липень Бутко провів 12 матчів за Лех і вважався стабільним гравцем основної обойми.
Протоптана стежина
У 15 років тебе сватають у Баварію, а у 19 ти їдеш в Торпедо-БелАЗ. Такі метаморфози пов’язані з українцем Аланом Ауссі. Колишній гравець юнацьких команд Динамо і Шахтаря шукав себе у Чехії, втім тепер працюватиме, щоб закріпитися у дорослому футболі в Жодіно.
Одноклубником Алана у це міжсезоння став Юрій Габовда – у 2015-2016 роках він виступав за білоруські Граніт та Динамо Мн і почувався у сусідній країні абсолютно комфортно. Навпаки – покинув Жодіно Дмитро Юсов, який підписав контракт з Іслоччю.
Місце Юрія Вернидуба в солігорському Шахтарі недовго залишалося вакантним і новим тренером «гірників» став Роман Григорчук. Хотілося б побачити обох талановитих і харизматичних українських фахівців трохи західніше за Білорусь та Казахстан, втім треба набратися терпіння.
Як і в Білорусі, чимало наших земляків грають в Угорщині. 35-річний воротар Олександр Надь, наприклад, перебрався з Дебрецена в Гонвед. Закарпатського кіпера, мабуть, чекає роль дублера у новій команді. Змінив клуб в межах сусіднього чемпіонату Артем Фаворов. В Академії Пушкаша українець вважався, скоріше, гравцем ротації, тому вирушив у Залаегерсег.
Відверто не склалося в комфортній для українців Туреччині для Андрія Борячука. У складі Різеспора нападник жодного разу не зіграв бодай 15 повних хвилин, тому цілком логічно, що обрав варіант з не менш комфортною Угорщиною. У Мезокьовешді Борячук поки теж є гравцем лави запасних, однак складно повірити у те, що 24-річний екс-нападник збірної України так швидко розгубив упевненість. Здається, зараз все залежить від самого футболіста і йому треба тільки доводити свій рівень.
Сезонна міграція
Набагато більшого усі ми чекали від Сергія Мякушка. Вибухова швидкість, шалений удар, класна техніка – ось він новий лідер умовних Зорі/Десни/Олександрії. Проте після відмінного періоду в Карпатах Сергій вирушив у Сегунду, де був блідою тінню самого себе. Тепер в екс-збірника нова ціль – Подбескідзе, аутсайдер польської Екстракляси.
Десь в іспанському підземеллі шукає вихід нагору голкіпер Дані Лтайф. 20-річний воротар юнацьких збірних України з ліванським корінням змінив Ейбар на Альмерію В. Зовсім іншого ми чекали від волинського таланта Артема Дудіка. Невдалі спроби закріпитися у Шахтарі та Маріуполі, не найгірший вояж у Білорусь і ось тепер нова зупинка – Сандеція. Артему лише 23, тому віримо, що цей варіант з другим польським дивізіоном – затишшя перед бурею.
Чимало українців у літньо-осінній період поїхали підкорювати Вірменію. Артем Габелок, який видавав прекрасні відрізки у полтавській Ворсклі, не знайшов кращого варіанту для продовження кар’єри, ніж Пюнік. Єреванський клуб переживає складні часи і зараз його непросто назвати навіть середняком вірменського чемпіонату.
Ігор Гончар також недавно залишив УПЛ і став гравцем Алашкерта, з яким встиг вилетіти з єврокубків. Очевидно, Гончар матиме стабільну ігрову практику під керівництвом добре знайомого Єгіше Мелікяна – обидва працювали у ПФК Львів. Змінив клуб у Вірменії Денис Дедечко. Екс-гравець збірної України перейшов з Арарату, де у минулому сезоні був найкращим бомбардиром, в Ноа.
У молдовську Сперанцу нещодавно перебралося одразу декілька українців. Воротар Орест Будюк, захисник Олександр Насонов, півзахисники Андрій Яковлєв, Олександр Єрмаченко та Владислав Павленко, нападники Дмитро Козьбан та Вадим Воронченко дебютували за команду з міста Ніспорени у новому сезоні.
Артем Полярус вирішив, що розвивати свою кар’єру в Україні не цікаво і замість єврокубків з Олександрією в минулому сезоні обрав дуже перспективний варіант з Росією. Як мінімум, географію Полярус підтягне – з підмосковних Хімок українець переїхав у Ахмат. Замість сент-етьєнів і вольфсбургів Артем познайомився з тамбовами, тулами і сочами. Зрештою, Полярус не єдиний такий – про Артемових друзів по світогляду читайте у черговому випуску «Голодуючих Поволжя», який вже незабаром.
Збільшилося наше представництво у країнах Балтії. Олександр Рибка зайняв місце у воротах латвійської Лієпаї, а Євген Єфремов залишив Колос заради литовської Судуви і вже видав фантастичний перфоменс із п’ятьма гольовими передачами.
Продовжує мандрівку по екзотичних країнах Артем Барановський. Екс-футболіст донецького Металурга переїхав з Узбекистану в Казахстан, де підписав контракт з Кизил-Жаром. Після трьох сезонів у балтійських лігах перебрався у Казахстан Максим Марусич, який поповнив лави ще одного новачка місцевого чемпіонату – Каспію.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
