«Динамо» краще, ніж гадали: ключові помилки Луческу та Сидорчука проти «Юве» і відповіді на важливі запитання

Динамо Київ 21 Жовтня, 19:29 6232
«Динамо» краще, ніж гадали: ключові помилки Луческу та Сидорчука проти «Юве» і відповіді на важливі запитання Фото: fcdynamo.kiev.ua
Сергій Костенюк аналізує тактику і стратегію у матчі 1-го туру Ліги чемпіонів «Динамо» – «Ювентус» (0:2).

Київське Динамо повернулося до Ліги чемпіонів. Команда Мірчі Луческу на НСК Олімпійський приймала чемпіонів Італії останніх дев'яти сезонів. Ювентус підійшов до зустрічі не у найкращому стані. Новий тренерський штаб у главі з Андреа Пірло відразу почав процес перебудови команди, що негативно позначилося на результатах і грі у стартовому відрізку Серії А. Останні два матчі «Старої синьйори» завершилися результативними нічиїми – 2:2 з Ромою та 1:1 зі скромним Кротоне.

Не додавали оптимізму молодому головному тренеру Ювентуса і кадрові проблеми. Через коронавірус та травми у столиці України Пірло не міг розраховувати на Роналду, Маккені, Алекса Сандро, Де Лігта. Ще далекий від оптимальних кондицій після хвороби Дибала, участь Ремзі теж була під питанням.


У Мірчі Луческу теж була невизначеність зі стартовим складом. Повністю відновився після ушкодження Денис Попов. У крайньому матчі УПЛ Містер вже навіть надав йому ігровий час і почергово спробував два варіанти гри у захисті. Упевнений, що питання, кого випускати у центр до пари із Забарним, та ліворуч, було найголовнішим для Луческу перед матчем першого туру групового турніру ЛЧ. Перший, опробуваний і вже більш-менш награний варіант (справа наліво) – Кендзьора (правша), Забарний (правша), Миколенко (шульга), Караваєв (правша). Другий – Кендзьора або Караваєв, Забарний, Попов, Миколенко.

Якщо чесно, номінально останній варіант – найбільш оптимальний, але був присутній ризик незіграності перед таким сильним суперником, як Ювентус. Допускаю, що це питання мучило Містера навіть у день матчу. Він не став ризикувати і віддав перевагу складу захисників, які пройшли кваліфікацію.


У порівнянні з найважливішими матчами єдиною зміною у складі киян був вихід у старті Циганкова. Віктор повністю відновився після травми і за час жовтневої міжнародної паузи встиг набрати непогану форму. У складі збірної України він навіть відзначився двома голами у ворота Франції та Іспанії. На лаві залишився Жерсон Родрігес.

Луческу дуже рідко вдається до змін у ігровій структурі своєї команди. Він завжди грає у базові 4-2-3-1. Цей матч не був винятком, але щодо перебудови у фазі гри без м'яча, то тут румунський спеціаліст не знайшов кращих варіантів, ніж підлаштуватись під техніко-тактичні особливості опонента. На мій погляд, це було правильне рішення. У позиційній обороні команда грала не 4-4-2, як завжди, а 4-5-1, або 4-1-4-1.

Основний сенс зміни полягав у тому, щоб Сидорчук закривав центральну зону між лініями оборони. Для цього Динамо пожертвувало другим форвардом. Зазвичай, у фазі без м'яча Буяльський грає попереду із Супрягою. У матчі з Юве в захисті Віталій діяв на одній лінії з Шапаренком та фланговими півзахисниками Циганковим і Де Пеною. Супряга був змушений самотужки чіплятися за м'ячі, та, як правило, трохи їх притримувати. У багатьох випадках партнери опинялися задалеко для гри в один дотик. Це значно ускладнювало вихід Динамо з оборони у швидкі атаки, але для таких жертв були вагомі причини.

Передивляючись всі три попередні матчі команди Пірло, можна зробити висновок, що системоутворюючими гравцями його Ювентуса є Бонуччі та Ремзі. Захисник грає дуже глибоко і закрити його можна лише збільшивши для суперника вільний простір на своїй половині поля. А от валлійця без уваги у першій та другій третинах поля залишати недоцільно. У грі без м'яча Аарон один із найкращих у світі. Він чудово розуміє гру.

Футбольний інтелект Ремзі дозволяє йому знаходити або створювати простір там, де інші його не бачать. Вісімка Ювентуса постійно відкривається між лініями оборони суперника під вигідними векторами для партнерів з м'ячем. Для філософії Пірло – Ремзі просто незамінний гравець. При розвитку позиційних атак він багато переміщується і намагається завжди бути вільним. При цьому, у кожній ситуації Ремзі заздалегідь знає, якою буде його найближча дія з м'ячем.


Ремзі був ключовим гравцем при переводах на лівий фланг. Сидорчук не грав проти валлійця персонально, але він контролював важливу для нього зону.


Шапаренко і Буяльський повинні були контролювати Бентанкура та Рабйо відповідно. Де Пена та Циганков допомагали фулбекам у нейтралізації Куадрадо та К'єзи.


Різні ресурси по-різному характеризують базову тактичну схему Ювентуса. Дехто зупиняється на варіанті 4-4-2, але насправді – це гібрид. У фазі гри з м'ячем «б'янконері» грають у три захисники К'єлліні – Бонуччі – Даніло – 3-4-1-2, а у позиційному захисті переходять на 4-4-2. Трійка захисників зміщувалася ліворуч, Куадрадо сідав на позицію правого фулбека, а Кулусевскі займав місце правого півзахисника.


Після травми капітана його за позицією замінив Деміраль. Взагалі, структура гри у порівнянні з минулими матчами трохи зазнала змін. Якщо у попередніх поєдинках праворуч у трійці діяв Даніло, то у Києві бразилець був ліворуч. Зміщення не змінили його функцій на полі. Коли команда контролювала м'яч, він діяв трохи вище Бонуччі та Деміраля (К'єлліні). Можливо це зумовлено роллю К'єзи. Свого роду – підстраховка. Якщо Куадрадо праворуч був латералем, то К'єза виконував більш обмежені функції, був націлений на атаку.

Динамо дозволяло розігрувати м'яч захисникам італійського клубу, зустрічаючи опонента компактним середнім блоком. Як і у матчах Серії А, команда Пірло частіше починала атаки правим флангом, перевантажуючи його. Згодом Ювентус робив переводи ліворуч, де створювалася ізоляція для технічного та швидкого К'єзи. Син відомого форварда 90-х років добряче попсував нерви уболівальникам Динамо. Ще у першому таймі він створив кілька дуже небезпечних моментів біля воріт Бущана. Воротар Динамо рятував, але одного разу його груба помилка ледве не призвела до голу від К'єлліні. Капітан ще до своєї травми міг встигнути відкрити рахунок у матчі, та після його удару головою м'яч пролетів у сантиметрах від стійки.



Не дивлячись на те, що обидва голи Київ пропустив у другому таймі, саме після перерви господарі поля провели свій найкращий відрізок матчу. Часом кияни навіть переважали чемпіонів Італії.

На схемі вище – жовтим кольором зображена найбільш незахищена зона у структурі Юве. Зважаючи, що більшість атак суперника розвивалися правим флангом, при відборі гравці Динамо відразу намагалися йти у швидку атаку найкоротшим шляхом.



Обидві команди проявляли найбільшу активність саме на правому фланзі «Старої синьйори». Візуальні враження підтверджують цифри та теплова мапа матчу.


Було помітно, що кияни часом намагалися переводити акценти своїх атак на протилежний фланг, але, звичайно, розуміти слабкі сторони опонента – це одне, а реалізувати план на практиці, у протистоянні із суперником, який звик грати у більш інтенсивний футбол – це складніше.

Господарі поля практично не поступилися супернику у володінні м'ячем – 47,5%:52,5%, та ударах по воротах – 10:11, хоча половина наших ударів була з-за меж штрафного.


Гра показала, що Динамо об'єктивно слабше за Ювентус (а хіба хтось сумнівався до матчу?) і на даному етапі нашому віце-чемпіону ще складно конкурувати з топ-клубами Європи. У другому таймі гравці відчули, що можуть грати на рівні з таким суперником.

На мій погляд, матч можна поділити на два відрізки. До виходу на поле Вербіча і Попова та після. Спочатку замість Де Пени на лівий фланг вийшов Родрігес, а згодом, з появою Вербіча, Жерсон перейшов на більш звичну для себе позицію правого вінгера, Попов склав пару центрбеків із Забарним, а Миколенко повернувся до рідної позиції лівого захисника. Свіжі вінгери та переведення Миколенка ліворуч дозволили Динамо забрати м'яч та притиснути Ювентус. Регулярно біля воріт гостей почали виникати напівмоменти. Зараз, звичайно, легко стверджувати, що потрібно було раніше робити ці перестановки, але, вочевидь, на майбутнє головний тренер Динамо чітко визначився з оптимальним складом у лінії оборони.

Не дивлячись на те, що у другому таймі Динамо виглядало непогано, саме помилки у цей відрізок матчу призвели до негативного результату.


Вже на першій хвилині тайму черговий рейд К'єзи завершився прострілом на покинутого усіма Ремзі. На мій погляд, це позиційна помилка Сидорчука. І вона виявилися ключовою у матчі (хоча загалом Сергій відіграв добре). Саме він повинен був контролювати валлійця між ланками. Сидорчук чомусь пішов страхувати Циганкова, якого вже страхував Кензьора. Шапаренко побачив вільного Ремзі, але було запізно. Той швидко оцінив ситуацію і віддав у звільнену Шапаренком зону на Кулусевскі.

Другий гол – теж подарунок Динамо. Дивно, що пропустила його команда у найкращий свій період матчу. Після серії інтенсивних дій у атаці кияни на кілька хвилин зупинилися, досвідченим гостям цього вистачило. Не можна було надавати Куадрадо стільки вільного простору та часу для подачі. Він швидко нагадав, що є одним з найкращих виконавців довгих передач у світі.


Якщо брати до уваги загальні враження, то у цілому Динамо зіграло непогано. Помітно, що команда на правильному шляху, вона прогресує – як фізично, тактично, так і ментально.

До матчів із Ювентусом та Барселоною потрібне правильне ставлення. Молода команда Луческу повинна вчитися у цих поєдинках. А головним суперником Динамо є Ференцварош Сергія Реброва. Здалося, що кияни спочатку занадто шанобливо поставилися до «Старої синьйори». На мій погляд, у майбутньому хлопці повинні відразу діяти впевненіше та нахабніше. Припускаю, після цієї гри у них залишилося почуття недомовленості.

І дуже важливо змушувати себе грати більш інтенсивно у чемпіонаті України. Самим задавати темп та звикати до нього. Ми почнемо перемагати топ-клуби, коли зможемо більшу частину ігрового часу підтримувати швидкості, які демонстрували наприкінці матчу.

Сергій Костенюк