- Тільки вчора вирвався з Маріуполя та заїхав на безпечну територію. Слава Богу, що живий і здоровий разом із сім'єю. 21 день війни я був у Маріуполі.
- У Вас там власне житло?
- Ні. Я працював у ФК Маріуполь та винаймав квартиру в місті. Моя сім'я була зі мною.
- Що зараз із квартирою?
- Вона зруйнована.
- Розкажіть, де ви були, коли почалися обстріли Маріуполя?
- Сиділи у підвалі багатоквартирного будинку. Нас там було близько двохсот людей. Загалом не було жодних комунікацій: ні світла, ні води, ні газу. Найголовнішим завданням було прогодувати дітей та дружину.
- Де ви брали їжу?
- Усі люди згуртувалися і допомагали одне одному, ділилися чим було. Коли вже відключили газ, їжу готували на багатті. Здебільшого крупи, картопля. М'яса не було.
- Де ви брали питну воду?
- Стояли по п'ять годин у черзі під гранатометами, щоб набрати бодай дві баклажки питної води.
- На Ваших очах когось убивали у Маріуполі?
- Бачив тіла вбитих мирних громадян, які просто лежали надворі. Ми намагалися менше виходити з підвалу, тільки коли треба було щось шукати.
- Чи бачили в Маріуполі українських чи російських солдатів?
- Військових не бачив. Нас обстрілювали з повітря.
- Як з'явився варіант із евакуацією?
- Все сталося спонтанно. Зв'язку не було, новин ми не знали, де і коли відкривають зелені коридори. Друзі допомогли нам із машинами, і ми вранці на свій страх та ризик вирішили їхати самі. Ішла колона, приблизно сто цивільних машин, ми до них приєдналися та поїхали. Все, що я з собою взяв – це пара спортивних костюмів, кросівки та документи.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
