— Я не можу зрозуміти позицію Тимощука, коли триває повномасштабна війна, його батьки у Луцьку, а він там. Зараз не може бути сірого, є лише біле та чорне.
Я теж грав у росії після 2014 року, але тоді була не повномасштабна війна. Згодом я почав вникати в ситуацію, спілкуватися з хлопцями на фронті. Вони мені сказали: «Окей, ми знаємо твою позицію. Ти нам допомагаєш, чим можеш. Претензій до тебе не маємо».
Але тоді про це не можна було говорити, бо я був у росії.
— Як реагували у «Локомотиві», що ви допомагаєте ЗСУ?
— Ніхто про це не знав. Я розумів, що будь-якої миті все може закінчитися погано для мене, якщо там дізнаються. Я все намагався робити тихо.
Пам'ятаю, як Зозуля передав мені книгу «Аеропорт» про наших кіборгів, і я не знав, де її сховати на базі, щоб ніхто не побачив. Я не знаю, на що здатні люди з ватою в голові.
— Яремчук і Васильков розповідали, що Ордець теж допомагає у ЗСУ, хоча він залишився після 24 лютого в росії і лише нещодавно перейшов до «Бохума».
— Зараз же треба вибирати бік зла чи добра. Повторюся, сірого не може бути.
— Чи багато хейту було у ваш бік від українських уболівальників, коли ви виступали у «Локомотиві»?
— Хейта вистачало, але я був готовий до цього. Я розумів, що можу заробити там і безпосередньо допомогти ЗСУ. Інші чинники були для мене другорядними.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
