Динамо – це великі очікування та великі розчарування. Перейти туди для багатьох в Україні – вершина кар’єри, але багато хто, піднявшись на цей пік, котиться з нього малодосвідченим туристом, із подряпинами, підмоченою репутацією та відчуттям, що про цей життєвий досвід краще не розповідати.
Громов, Гладкий, Федорчук – не кажучи вже про «помилки імпорту» Іримію, Жермуні, Філімонова, Мамедова, Отальваро та Морено. Це той список, який важко потрапити, але легко догодити. Ті, хто бачив у футболі поменше і пам’ятає більше останніх років, на чільне місце «динамівських розчарувань» поставлять маловідоме досі ім’я – Денис Антюх.
Хтось із інсайдерів навіть встиг розповісти, що Мірча Луческу нібито сам визнав, що грубо помилився із цим футболістом. Хоча за співвідношенням «витрати-очікування» Денис – це не найбільший фейл, зараз, коли він йде в Зорю, про нього говорять більше, ніж, наприклад, про Кадірі, Каргбо або Беніто. А даремно.
Ми не збираємося когось захищати чи звинувачувати. Просто розберемо «феномен Антюха» і спробуємо зрозуміти, як Денис опинився в Динамо, чи міг він там заграти і що чекає на нього у Зорі та взагалі в майбутньому.
Хто такий взагалі цей Антюх?
25-річний півзахисник родом із Охтирки, у тутешньому Нафтовику і розпочинав кар’єру. Так вийшло, що багатий клуб під крилом Укрнафти багато років покладався на досвідчених майстрів. Але якраз у ті роки, коли Антюх закінчив школу УФК-Метал і повертався додому, зміни у компанії-гіганті відбилися на роботі клубу. Охтирський Нафтовик-Укрнафта почав вимушено комплектуватися гравцями простішими, молодшими. А тут ще й головний тренер Володимир Книш не полінувався повозитись із місцевими хлопцями – словом, Антюх був серед тих, хто використав свій шанс.
За охтирчан (цитуємо transfermarkt) він зіграв 50 матчів, забивши один м’яч і віддавши три гольові передачі. Влітку 2018 року, коли Укрнафта остаточно закрила свою футбольну синекуру, молодий хлопець підписав контракт із ковалівським Колосом. П’ята команда Першої ліги вже хотіла в УПЛ і через рік вийшла туди зі срібними медалями.
Антюх не завжди проходив до складу, під серйозною конкуренцією вирушав в оренду до Балкан (15 матчів – 2 голи, 1 асист). Однак Костишин тримав швидкісного хлопця в думці, повернув і отримав серйозну користь. Цікавий момент: Денис за «КК» зіграв 48 матчів та відзначився 11 результативними діями (5 голів + 6 асистів). Проте «розгойдався» вже саме у Прем’єр-лізі, найкращі матчі провівши там.
Як Антюх потрапив на очі Луческу?
Денис у Колосі мав кілька бенефісів. Найяскравіші матчі були такі:
- 26 липня 2020 року Колос розгромив Дніпро-1 у матчі плей-офф за вихід до єврокубків, а Денис оформив 2+1 за системою «гол+пас»;
- 12 грудня 2020 року Колос на виїзді зіграв унічию 2:2 із самим Динамо, Антюх із рикошетом від Миколенка врятував ковалівців від поразки.
Є підозра, що вже в грудні позаминулого року Луческу всерйоз записав собі в блокнотик це прізвище. До того ж Колос регулярно грає спаринги з географічними сусідами. Тож усі, хто там грає, цілком собі знайомі грандам, що базуються у столиці.
Чого не вистачило Антюху у столиці
Ось що говорив про Антюха його тренер Володимир Книш, який чудово знає Дениса по Охтирці.
Тут можна назвати дві найважливіші цитати. Перше:
«Нерідко ми кричимо з лави запасних — «Бий, віддай!», а він м’яч тягне, йде на стіну із захисників. Чесно кажучи, рішення Антюха важко зрозуміти та прорахувати не лише суперникам, а й нам. Але нервів чимало ми на нього витрачали, швидко зрозуміли — це його перевага. Згодом я переконався — Денис усе робить з інтуїції. Йому важко було зрозуміти схеми на полі, зони, куди вбігати, але інтуїтивно він розумів, куди тікати»
Це про що? Це про відсутність глибокої тактичної школи. Ні, це ще не вирок – у Динамо бували «бігуни», які досягали чудових спортивних результатів. Однак, щоб умовний гравець із хорошими швидкісними даними, але без тонкої техніки та тактичної «чуйки» був успішним, як не парадоксально, потрібна найвища кваліфікація всього колективу. Щоб його затяжні рейди було комусь підстрахувати позаду, щоб його простріли та навіси після спрощених дій на фланзі готові були замикати забивні гравці. А в цьому Динамо потрібні Циганков та Вербич – гравці, здатні обіграти, пробити. Цим вони компенсують Гармаша чи Бесєдіна на вістря атаки, піди-розберись ще, що важче.
Друга:
«Багато довелося працювати над його технікою. Вчили Дениса грати головою, швидше та правильніше приймати рішення, правильно відкриватися. Прогрес у нього був помітний. Ну, а вагон здоров’я компенсував недоліки — здавалося, Антюх може не два, а чотири тайми пробігати».
Це про що свідчить? Про перевагу фізичних даних над технічними, можливо, і тактичними.
Тобто, грубо кажучи, Антюх – гравець для контратакуючої команди, для середняка чи аутсайдера ліги, але не для лідера, якому треба довго комбінувати та володіти м’ячем.
Такі висновки напрошуються, ви можете зробити свої.
Підсумок почуте, побачене та прочитане, на питання цього розділу відповідаємо одним словом – класу. Не вистачило класу, щоб заграти у Динамо.
І що Антюх награв у Динамо?
Чотири матчі за рік із зайвим – але неповний сезон. Почав матч із Десною в УПЛ зі старту (дебют 22 серпня 2021 року, перемога 4:0), вийшов з перших хвилин у кубковому матчі з ФК Маріуполь (перемога 2:1 у гостях), потім двічі вийшов на заміни з Чорноморцем та Минаєм ( 6:1 та 2:0 відповідно). У чотирьох матчах з Антюхом Динамо виграло із загальним рахунком 14:2. Як вам?!
Але при цьому сам Денис у складі киян не відзначився жодною результативною дією в офіційних матчах, не провів жодного матчу повністю та відіграв 164 хвилини. Феноменальна статистика – адже вона теж добре зрозуміла. Антюх грав, коли відпочивали лідери – у прохідних матчах чемпіонату та кубка або після виснажливих єврокубкових ігор посеред тижня.
Це, на жаль, типово – для гравця ротації, запасного, якого випускають на останні хвилини або ставлять тоді, коли основні хлопці відпочивають або відновлюються.
То що з Антюхом все?
А далі – цікаво. Навіть у минулих сезонах кількість гравців, які прийшли з нижчих ліг, сягала 33-40% в окремо взятих матчах. Цього літа близько 50 гравців прибуло до УПЛ із Першої та Другої ліг. Навіть такі маститі тренери, як Вернидуб, Григорчук та Шаран, не сумнівалися, коли треба було підписувати контракти із вчорашніми хлопцями з ПФЛ.
У сучасному УПЛ такі як Антюх – це норма, а не виняток. Саме вони звалили на свої плечі відповідальність за чемпіонат, що триває під акомпанемент повітряних тривог. І зараз рівень УПЛ наблизився до їхнього рівня – тих, хто раніше в кращому разі сидів у запасі за легіонерами. Такими є суворі закони життя. Або, коротше кажучи, життя диктує нам свої суворі закони.
Питання лише в одному – чи не помилився Антюх із командою та чи оцінив ван Леувен складність завдання? Нідерландець грає у футбол «Міхелса» – 4-3-3, бадьорі фланги, технічні півзахисники, а також форвард, здатний на подвиг. Якщо раніше фланги Зорі – це були Кабаєв та Крістіан, технічні та швидкісні хлопці, то тепер ліворуч може зіграти хлопець із Першої ліги, головна перевага якого – «вагон здоров’я» та здатність відбігати три тайми поспіль.
Якщо Патрік ван Леувен зможе спростити тактичні завдання на фланзі, якщо він адаптує гравців на постійне відкривання під проходи і простріли Антюха, з цього можна буде щось мати. Але в цілому є певний розсинхрон за стилем і завданнями, і від цього цікавіше, як вливатиметься в гру Зорі Денис.
* * *
Тепер трохи про назву. «Велика помилка Луческу» – це насправді не про Антюха. Брати таких хлопців, недорогих, але з яскраво окреслиними якостями – це правильно. У випадку з Антюхом – його головний скіл це фізика та швидкість. Ну, що ж – цю помилку Динамо і Луческу можуть пробачити, зате вгадай вони і Денис прогресуй швидше – це був би сюрприз із сюрпризів, колишнього першолігівця перевести до Ліги чемпіонів.
Справжні помилки – це легіонери на заробітну плату 30-50 тисяч євро, які не завжди проходили до складу дубля. А Антюх – це лотерейний квиток, зовсім недорогий, але гріючий душу можливістю виграшу. Такий колись Динамо придбало, запросивши з київського Арсеналу Олега Гусєва. Колишній нападник Фрунзенця-Ліги-99 не одразу став тим Гусєвим, якого називали майстром. З форвардів перемістився до флангових захисників, потім знайшов привабливість у ролі фулбека.
Шукайте – і винагороджені будете. Можливо, Кабаєв зіграє лівого півзахисника в Динамо гідніше Шепелєва. Можливо, якийсь Рудавський із Металіста 1925, Дідик із Руху чи Прядун із Металіста колись займе «вакансію Антюха». І за це не варто хейти – це робочий процес. Колись Маслов, Севідов, Лобановський не гребували брати футболістів із нижчих ліг. І вони, колишні зірки єнакієвського Шахтаря, вінницької Ниви чи черкаського Дніпра, потім гриміли на футбольних полях Європи та світу.
Треба одне: сміливість, творча кмітливість та педагогічний талант тренера. Чули б ви, як оцінювали майбутніх зірок, коли вони ще були ніким. Зліпити леді з Елізи Дуліттл по-своєму цікаво, і грати в Пігмаліона – доля тренерів, у яких поки що немає коштів на покупку Мбаппе, Неймара і Голанда.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
