Розгромний рахунок міг ввести в оману тих, хто уникнув перегляду цього матчу. Почалося все з флешбеків гри проти «Інгульця» на початку другої половини сезону 2022/23. На цей раз в ролі Максима Дячука виступив Крістіан Біловар (але про зятя Ігоря Михайловича Суркіса згодом), проте команда, маючи Миколу Шапаренка зуміла дати гідну відповідь і все ж добила доволі слабку команду Володимира Шарана.
Фактор Шапаренка
Минулого сезону було важко дивитися матчі Динамо, в яких Шапаренка не було на полі (більшість матчів). Микола не боїться просувати м'яч та брати на себе ініціативу. Таких гравців у команді Луческу наразі не так багато. Навіть Шепелєв, який за своїм профайлом має виконувати ті самі функції, що і Шапаренко, поводить себе на полі доволі скромно.
Шапаренко - мотор цієї команди. Не буду закликати після «каждого стика» Миколи ходити в церкву, але якщо команда знову втратить його на такий тривалий термін, то вірогідність того, що Луческу безславно піде з київської команди збільшить в рази.
Повернення Ярмоленка та Кабаєва
Андрій не забив свій 100-й м'яч в УПЛ, але загострював. Ярмоленко додав цій команді інтелекту, суттєво додав. Саме Андрій заробив червону картку для голкіпера Миная Олександра Бандури. Кияни дали почуття контролю над грою вже коли грали 10 на 10. До того в повітрі було відчуття, що буде знову якийсь «привоз» від пари центральних захисників до якого Георгій Бущан виявиться неготовим. Андрій ще не готовий грати весь матч, але потрібно розуміти, що це лише початок сезону і ще більшість гравців Динамо перебувають у не найкращих своїх кондиціях.
Ярмоленко взяв на себе функції розумного вінгера, дозволивши людині, що грає праворуч (у цьому випадку Владиславу Кабаєву) грати в той футбол, у який він вміє. Кабаєв додав за Луческу тактично, додав у впевненості та тепер на нього можна розраховувати як на серйозну бойову одиницю.Через Попова Кабаєв провів не так багато часу на полі, але можу припустити, що це були його одні з найкращих 30 хвилин у футболці Динамо.
Ну і повторюся, насолоджуйтесь грою Ярмоленка, бо найближчим часом українського гравця такого класу в УПЛ ви не побачите.
Агресія Ваната
Владислав Ванат отримав достатньо критики за те вилучення на молодіжному Євро-2023 в грі з румунами. Не насипав молодому форварду киян хіба що лінивий. Дійсно, Ванат вирізняється своєю агресію, але це не несе виключно негатив. Динамо вже мали доброго гарного хлопчика Владислава Супрягу, який був настільки скромним, що інколи його навіть не помічали на полі. Ванат додає агресії, якої команді Луческу не вистачало вже давно. Її не міг дати ні Ерік Рамірес, ні Артем Бєсєдін, міг відзначитися Денис Гармаш, але то інша історія...
З віком Ванат навчиться контролювати себе, але повністю приглушати агресію, яка в ньому є ні в якому разі на варто. Владислав справляє враження розумного футболіста, а не шибайголови, тому є віра, що необов'язкових карток та вилучень стане менше, а голів більше.
Боль. Динамо. Попов. Біловар.
Луческу знову схибив. Вже другий сезон поспіль Мірча віддає в оренду потрібних футболістів, які не те щоб не завадили команді, а допомогли б їй. Минулого сезону він дуже легко розлучився з Володимиром Бражком, Назаром Волошиним та Сергієм Булецою. Цього сезону віддав у Зорю Антона Боля, який насправді потрібен цьому Динамо.
Вихід Біловара у старті здивував, оскільки очікував побачити класичну зв'язку Попов-Сирота. Можна довго обговорювати персону Крістіана, що він «зятьок» Суркіса та прокурорський син, але залишимо це для інших. Суто за своїм рівнем Біловар ніколи не міг претендувати на місце в старті Динамо за інших умов. Він дуже сильно допоміг би іншій київській команді - Оболоні, але що він може дати Динамо? Крістіану вже 22. Він провів невдалий сезон в оренді в одеському Чорноморці та пізніше отримав ігрову практику в одній з кіпрських команд не першого ешелону. Відверто кажучи, не бачу в Біловарі потенціалу гравця рівня збірної (а які ще футболісти мають грати в Динамо?) та не можу зрозуміти чому зробили ставку на нього, а не на Боля.
Антон матиме більше ігрової практики в Зорі - так. Але чи не запізнилися в Динамо з цією орендою? Саме зараз команда має проблему з центральними захисниками й тут так вільно розлучаються з найталановитішим. Схоже, що Луческу все ж ще має надії на скаутський відділ Динамо, який принесе йому кандидатуру досвідченого оборонця, здатного дійсно підсилити захист.
Історія Попова вже втомлює. Були надії, що цей сезон стане для Дениса проривним, але він його почав з класики - незрозумілий стрибок ногами в незрозумілій ситуації незрозуміло навіщо. Це лише перше його пряме вилучення у кар'єрі, але таке враження ніби він їх отримує кожні дві гри. Ось де потрібно акцентувати на агресію. Чому? Тому, що тут агресія без інтелекту, яка не дає команді нічого. Абсолютно. Попов має сильні якості за рахунок яких може допомогти команді, але вже який сезон він банально не встигає. Його процесор, який влаштований у голові банально не встигає оцінити ситуацію на полі й саме це призводить до ось таких епізодів. Інтелект можна розвити, футбольний також, але не видно, щоб над цим йшла робота.
Ситуація з центральними захисниками сумна, тут хоч Назара Балабу з молодіжки підтягуй... Загалом, дивлячись на гру пари оборонців Попов-Біловар у першому таймі хотілося кричати: «Боль, Луческу, Боль!».
Владислав Омельченко
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
