- Андрію, з яким настроєм динамівські збірники повернулися до тренувань у клубі після матчів національної командиї?
- Звичайно, хотілося повернутися до клубу з перемогою, але потрібно розуміти, де ми грали та проти кого. Не відмовився б мати кращий настрій, але вже як є. Нічого страшного не сталося, уся боротьба ще попереду. Потрібно переключатися зі збірної на клубні справи та працювати далі.
- Загалом, збірна продемонструвала хороший футбол, здобула нічию з Англією та цілком могла набрати очки у поєдинку з Італією. Як у тренерському штабі збірної оцінили ці поєдинки?
- У двох матчах ми здобули лише одне очко. Думаю, тренерський штаб та усі гравці хотіли більшого. Програвати ніхто не любить, але це футбол. Найголовніше – виходити з цих ситуацій. Думаю, по самовіддачі у наших уболівальників ні до кого не має бути претензій. Усі хлопці віддавалися на полі, але, як я вже казав, треба розуміти, що рівень збірних Англії та Італії ледь не найвищий у світі, тому нам було нелегко протистояти їм.
- Ти є рекордсменом за кількістю матчів за збірну. Який потенціал у нинішнього складу національної команди?
- Достатньо високий, адже команда відносно молода, якщо не брати до уваги Сидорчука, Степаненка та мене. Решті хлопців до 27-ми років, багато з них грає в різних чемпіонатах Європи, і це величезний плюс для нашої країни, для нашої збірної, адже футбол за кордоном трохи відрізняється.
- При цьому багато футболістів збірної давно знають одне одного, багато грали разом, наприклад, Забарний, Миколенко, Циганков, які є вихідцями з «Динамо». Тобто, із зіграністю проблем немає?
- Звісно, немає, усі ми добре одне одного знаємо, і це стосується не лише динамівців, а й хлопців з інших клубів. Можливо, під час першого збору із новим головним тренером для багатьох гравців, які не працювали із Сергієм Станіславовичем, є багато нового, їм потрібен час, щоб зрозуміти вимоги тренера. Але вже на другому зборі ми вже більш-менш правильно виконували усе, про що просив головний тренер. Він навіть сам говорив, що, якщо порівняти нашу гру із Північною Македонією та Англією в плані оборони, це небо і земля.
- Враховуючи, що «Динамо» завершило свої виступи у єврокубках, у чемпіонаті гратимете із подвійною мотивацією?
- Думаю, ця подвійна мотивація була у нас і перед початком чемпіонату, бо минулий сезон ми закінчили на четвертому місці, де просто не може перебувати така команда, як «Динамо». Усі хлопці і я прекрасно це розуміємо, тому в нинішньому чемпіонаті іншого результату, окрім першого місця, для нас просто не існує.
- У понеділок «Динамо» зустрінеться із «Ворсклою», яка непогано розпочала сезон та набрала вже 9 очок. Підготовка до поєдинку вже розпочалася чи ще потрібно відновитися після виступів за збірну?
- Ми повернулися до розташування клубу лише вчора рано-вранці. Була важка дорога – добиралися майже добу, тому, звісно, потрібно було трохи відійти. Але сьогодні вже повноцінно тренувалися, триває нормальний робочий процес. Ми провели теоретичне заняття, розібрали нашу гру проти «Бешикташа». Тож готуємося у звичному режимі, обстановка звичайна. На жаль, зараз багато наших гравців травмовані, це недобре, але треба виходити із цієї ситуації. Працюємо, підіймаємо настрій одне одному та з позитивним налаштуванням готуємося до гри.
- Наскільки команді не вистачатиме Сергія Сидорчука? Ви давні друзі, чи радився він з тобою про свій трансфер?
- Йому не потрібно зі мною радитися, адже він доросла людина. Думаю, якби не війна, якби його діти та дружина могли бути в Києві, він би нікуди не переходив. Сергій більше 10-ти років віддав «Динамо», і ми маємо йому за це подякувати. Він – мій друг, товариш, капітан «Динамо», тому, звісно, для нас його перехід – це проблема, адже завжди важко прощатися з лідерами як на футбольному полі, так і поза ним. Але таке футбольне життя. Він прийняв таке рішення, доведеться грати без нього. Бажаю Сергію лише успіхів та можу сказати найтепліші слова. Ми завжди із ним на зв’язку, знаю, наскільки сильно він завжди переймається справами клубу. Ми завжди будемо раді його бачити.
- Маючи великий досвід виступів у європейських топлігах, як вважаєш, для кожного українського футболіста є корисним спробувати себе поза межами УПЛ?
- Кожному своє, всі люди різні. Можливо, хтось, навпаки бажає провести всю кар’єру в одному клубі, як, наприклад, Олександр Володимирович. А хтось хоче спробувати інше життя. Все індивідуально. Звісно, пограти у різних європейських чемпіонатах – це новий досвід. Якщо ми говоримо про Сергія, вважаю, що в майбутньому футбольному житті це йому допоможе. Навіть після завершення кар’єри гравця, якщо він і надалі пов’язуватиме свою професійну діяльність з футболом. Це важливий досвід.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
