21 березня національна команда зіграє на виїзді проти Боснії та Герцеговини півфінал плей-оф, який складатиметься з одного матчу.
У разі перемоги збірна України зіграє номінально домашній матч фіналу у польському Вроцлаві 26 березня проти переможця пари Ізраїль – Ісландія.
Сергій Ребров викликав на збір 26 гравців та ще 4 – у резервному списку: 
Олександр Сажко ділиться першими враженнями від вибору тренера та самої події.
УАФ намагається покращити комунікацію по збірній – це перший позитив
Для початку варто говорити не про сам склад, а про унікальність події. УАФ за Андрія Павелка була дуже закритою та слабкою в комунікації, а тут збірна та асоціація починають з нового чистого аркуша. Здається, вперше склад збірної був представлений в такому форматі – з офіційним оголошенням онлайн та пресконференцією.
Сергій Ребров відповів на всі питання журналістів – як по складу та справах збірної, так і по своїй роботі в УАФ та навіть, наприклад, чемпіонату U-21.
І це вигідно відрізняється від того, що ми бачили раніше. Збірна України підходить до ключових матчів значно більш відкритою – і це само по собі налаштовує на більш позитивне її сприйняття.
Ребров викликав майже на всі позиції мінімум двох гравців, а де їх немає – підстрахувався
Сергій Ребров викликав на всі позиції, де мав відповідного рівня кандидатів, як мінімум по два, а то й по три гравці. Виключення складають лівий вінгер, де в збірної України поки немає нікого за спиною Михайла Мудрика, та лівоногий центральний захисник – номінально в складі лише один Микола Матвієнко.
Але навіть з вінгером Ребров підстрахувався, викликавши одразу чотирьох форвардів: і Владислав Ванат, і Роман Яремчук, і навіть Данило Сікан мають певний досвід гри на лівому фланзі атаки – очевидно, вони можуть підстрахувати Мудрика. До того ж не забуваємо про універсальність Циганкова та Зубкова, які також здатні закрити позицію лівого вінгера та неодноразово там виходили навіть в збірній.
Що стосується бекапа Матвієнка, то тут завжди є шульга Миколенко, якого можна у крайньому разі перевести в центр. Та і наявність лівої робочої ноги все ж не є критично обов'язковою – а загалом в заявці цілих 5 центрбеків (6 з урахуванням універсальності Миколенка). Яка їхня якість – зовсім інше питання. Але суттєво кращих в України зараз немає.
Михайліченко – найнесподіваніша поява
Можливо, найбільш несподіваною появою в списку стало повернення до складу збірної України Богдана Михайліченка, який тільки повернувся до УПЛ в «Полісся» після дуже невдалого періоду в «Динамо» Загреб. Богдан викликався, коли грав в оренді в «Шахтарі», але потім випав зі складу. І вистачило буквально пару матчів в УПЛ, щоб Сергій Ребров повернув лівого захисника.
З іншого боку, інші кандидати на позицію не те що вражають. Соболь останнім часом мало грав в Бельгії, а Дубінчак провів лише один матч після перерви – і саме в ньому «Динамо» виглядало посередньо та вперше за 7 турів втратило очки.
Тому, можливо, і є логіка в виборі Михайліченка, який має 7 матчів за збірну України. Тим більше, що позиція основного лівого захисника в команді очевидна, а тут мова лише про того, хто буде на підстраховці на крайній випадок.
Бражко – єдиний новачок, але йому і майже не було альтернатив
Володимир Бражко – єдиний новачок збірної України, він вперше викликаний на збір. Не має досвіду матчів ще Таловєров, але він вже приїжджав в національну команду раніше. І тепер матиме шанс закріпитись.
Виклик Бражка очевидно пов'язаний з травмою Тараса Степаненка, але він вже давно заслуговував хоча б бути в списку. Навпаки дещо дивував його невиклик восени. Тепер же у Реброва майже і не було альтернатив. Назарину навіть не можна назвати чистим опорником. І оскільки в клубі він програв конкуренцію на позицію заміни Степаненка навіть Криськіву, для якого це новий зовсім новий досвід, не дивно, що Єгор залишився лише в резерві.
Шапаренко та Зінченко – в списку
Поява списку міністерства в публічній площині, який сильно відрізнявся від фінального, що ми побачили сьогодні, сильно заплутала багатьох. Наприклад, там не було в основному списку Миколи Шапаренка. Але хавбек «Динамо» все ж поїде на збір – і це чудове рішення, оскільки Микола в класній формі зараз. В період відсутності в «Динамо» одночасно Ярмоленка та Буяльського він був єдиним, хто брав на себе лідерські функції.
Шапаренка не можна було не викликати ще й через інші проблеми в середній лінії збірної України: Судаков не вражає навесні, Зінченко взагалі досі травмований, хоч і викликаний, і його стан на матчі під великим питанням, Маліновський все менше грає в «Дженоа». Не стане сенсацією, якщо зрештою Шапаренко не просто отримає якісь хвилини, а і вийде в старті.
По Зінченку Сергій Ребров розповів, що на нього розраховують, але поки невідомо, чи зіграє він в наступному матчі за «Арсенал»:
«Ми на зв'язку з Олександром. Я багато з ним розмовляю, я в курсі його травми. Ми сподіваємося, що він буде вже заявці. Я не знаю, буде в складі, не буде, це вже вирішувати тренеру. В нього є ще 2 гри: гра Ліги чемпіонів та чемпіонату, тому будемо дивитися.
Найголовніше, що він вже працює зараз в загальній групі, працює з командою, тому він викликаний. Я впевнений, що він допоможе збірній».
Загалом список виглядає логічно – збалансовано та без великих несподіванок
Якщо брати список загалом, то його фінальна версія виглядає досить логічною та збалансованою. Так, можна підіймати дискусії по деяких позиціях: чому Михайліченко, а не Соболь чи Дубінчак, навіщо в команді Сікан чи той же Попов. Але все це розмови про гравців на периферії складу, які навряд отримають хоча б хвилину часу в наступних одному чи двох матчах.
Травми Буяльського, Тимчика, Ярмоленка та Степаненка сильно звузили простір для сперечань.
Сергій Ребров зараз не має час на великі експерименти, бо треба просто виграти два наступних матчі. А далі, якщо це вдасться, через спаринги можна обирати та більш широко подивитись на список кандидатів на Євро-2024, якщо хтось настільки добре проведе весну, що його вже не можна буде ігнорувати.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
