— Я не бачу його в серйозних матчах. Взагалі, коли я почув, що вони програли «Пафосу», то був шокований. Це кошмар. Не можна так опускати рівень «Динамо». Вибачте мені, але ми пахали, це було нашим життям, ми прагнули проявити себе. Всі прекрасно знають, що «Динамо» — це історія наша. І ось вона так опустилася. Це неправильно.
Давайте, звісно, ще подивимося, життя покаже. Але так ставитися не можна. Мені здається, потрібні серйозні зміни. Вони тренерів змінюють, а колективу все одно немає. У нас колектив був. Всі з характером були. Кожен на своєму місці. Там на Золотий м’яч заслуговували і Яковенко, і Заваров, і Василь Рац. Половина команди на нього заслуговувала. Ми нікого не боялися. Так, грали з повагою до суперника, але не боялися.
— Чи можливий новий володар «Золотого м’яча» від України?
— Будемо сподіватися, що у нас четвертий володар «Золотого м’яча» з’явиться. Тільки-от не зрозуміло в якому році. Дуже хотілося б. В принципі, у дітей зараз все є. Полів, наприклад, у нас таких не було. Але ми прагнули чогось, мріяли, хотіли чогось досягнути. А наша молодь зараз про таке не думає. Вони, мені здається, тільки гроші рахують, та й все. Потрібно ж ще якийсь слід у історії залишити. Цього потрібно прагнути.
Щоб не тренер чи батьки вмовляли тебе грати, а ти сам цього хотів. Я, наприклад, у сім років брав секундомір у бабусі в селі і біг 30 метрів. Мені хотілося з’їсти простір. З’їсти простір! Тобто якомога швидше пробігти ці 30 метрів. Я так цього прагнув, що ледь не розбивався об паркан.
Я на стіні малював ворота, бив по них постійно. І в подальшому я став пенальтистом. Тобто реалізував те, що задумав у дитинстві.
Та і загалом, якщо говорити про «Золотий м’яч» — це не потрібно на нас всі заслуги вішати. Ні я, ні Олег Блохін, ні Андрій Шевченко без колективу нічого б не зробили. Там були хлопці такі, що просто бомба. Я вважаю, що мій «М’яч» просто хлопці дали мені на зберігання. Тому що я дуже поважаю той колектив, з яким грав. А також тренера, котрий дав нам шлях в життя.
— Влітку до топ-клубу перейшов Ілля Забарний. Чи може він в перспективі взяти «Золотий м’яч»?
— Коли приходиш у такі команди, то потрібно бути нахабним. Не по життю, а у футболі. Доводити, на що ти здатний. Чи є це у нього? Давайте подивимося.
В ПСЖ він може не завжди потрапляти до складу. Проти «Анже» не грав. Якщо він буде боятися за це, то майбутнього у нього в клубі не буде.
Загалом говорити про «Золотий м’яч» Забарному ще рано. Йому потрібно ще ого-го як працювати. Для цього потрібно і ПСЖ перемагати. А у них може бути й спад, адже вони тільки-но все виграли.
Сергій Лук’яненко
