– «Динамо» і «Шахтар» – два головних суперники в українському футболі навіть на молодіжному рівні. Як сприймали ваш перехід з Києва в донецьку команду?
– Дивіться, в «Шахтарі» сприйняли нормально. Звичайно, з «Динамо» було дуже багато критики, але це моє життя, і я вирішую, як далі діяти. Скажімо так, я пішов з «Динамо» не зі своєї волі. І не тому, що в мене було запрошення в «Шахтар».
Я пішов з «Динамо» – і через деякий час, напевно, два або навіть три місяці пройшло, в мене з’явився варіант з «Шахтарем». Мені не хотілось робити крок назад. Вважаю, що приєднатися до «Шахтаря» – це залишитись на тому ж самому рівні. Саме після перебування в донецькому клубі я отримав шанс зіграти у Прем’єр-лізі.
А щодо критики, то, звичайно, вболівальники багато чого писали тоді. Але з віком приходиш до того, щоб не зважати на ці коментарі і критику, а слухати тільки думку головного тренера та президента. Це важливіше, ніж те, що хтось щось напише в коментарях.
– Поясніть ситуацію з «Динамо». Чому пішли не зі своєї волі?
– Тоді головним тренером був Сергій Ребров, а іспанці працювали у молодіжних структурах. Перед відпусткою в мене закінчувався контракт, і я розмовляв з Вісенте Гомесом та Унаї Мельгосою. Вони хотіли, щоб я залишився. Але потім Ребров пішов з «Динамо», а разом з ним клуб залишили іспанці.
Коли ми вже вийшли з відпустки, то був новий тренерський штаб. Там сказали, щоб я йшов на інший рівень, а вони хочуть залучати більш молодих футболістів. Через «Шахтар» я опинився на іншому рівні, але вже через рік.
У той період дуже багато людей пішло з «Динамо». Точно пам’ятаю, що з Ромою Яремчуком ми тренувалися індивідуально. Вважаю, що це вийшло на краще і я опинився у великому футболі. По Яремчуку теж можна побачити, на який рівень він вийшов. Тому завжди треба дякувати за те, що з тобою трапляється, і йти тільки вперед, - сказав Чоботенко.
