Та набагато відчутніший резонанс викликають "осічки" динамівців, які за два десятиріччя суверенного футболу привчили свою "торсиду" до максимальних завдань. Міська влада за інерцією перекриває станцію метро "Олімпійська" за годину до початку календарної гри - так було й минулої неділі перед грою з "Карпатами". Проте виникали великі сумніви щодо натовпу вболівальників, особливо після свіжих вражень од єврокубкового матчу з "Генком".
Тим паче, на ранок 22 вересня підопічні Олега Блохіна зберігали шостий рядок ще й завдяки деяким невдачам переслідувачів - того ж "Іллічівця" в Луцьку. Ба, навіть перемога над галичанами дозволяла хіба що випередити на найближчий тиждень "Ворсклу". Причому навряд чи хтось пов’язує проблеми київського гранда із сусідськими зусиллями "канонірів" або "пивоварів". Так, команда Юрія Бакалова позичила із флагманського корабля трьох служивих - Петрова, Богданова та Кравця, але ж ті й не почувалися гравцями основи.
Аби завершити арсенальське питання, зазначу, що не тільки затримка з документами на містку "Рабинович - Онищенко" слугує причиною того, що в пасиві клубу вже сім "бубликів". Тільки два приклади. Захисний мур "Севастополя" - Сергій Симоненко, нестандартна атака - Олександр Ковпак. Дісталися вони Олегові Кононову, а у спадок Геннадієві Орбу звідки? Ну, звісно - з "Арсеналу". Або Георге Флореску, через якого йшли 90 відсотків комбінацій "гармашів". У московському "Динамо" він виходить на заміну вряди-годи, однак співвітчизник-тренер Дан Петреску не віддає румуна в оренду. Так це ж тільки троє із 14 (!) відпущених безкоштовно. І ви хочете, щоби Бакалов за півроку повернув свою перелаштовану бригаду туди, де тримав її Леонід Кучук із лідерами всіх амплуа?
Отже, з’ясували. Тепер - моє бачення динамівських негараздів. Найголовніше, спробуймо разом зрозуміти різницю між тими десятиріччями, коли ДК, наче магнітом, притягував найкращі сили республіки під патронатом ЦК КПУ, й сьогоденням. Назву три команди, які, нехай рідше, однак теж ставали чемпіонами СРСР, - "Динамо" (Тбілісі), "Динамо" (Мінськ), "Арарат" (Єреван). Усі вони невдовзі після розвалу Союзу позбулися пріоритетів на користь новоспечених конкурентів. І тренери там змінювалися навіть у більш хаотичному порядку, ніж спостерігаємо в київського флагмана.
Сьогодні левова частка критичних стріл спрямована в бік Блохіна, якому власники клубу начебто придбали коштовних новачків на кожну з проблемних позицій, але класної гри знову не видно. Стоп, але ж менш, аніж півроку тому Ігор Суркіс казав, що "Динамо" буде воювати переважно українським складом, дамо шанс талантам тощо. А як тоді зі стартовими "11" проти бельгійців минулого четверга, де аборигенів зібралися три прізвища (Коваль, Ярмоленко, Хачериді) - менше, ніж за вимогою регламенту ЧУ? Гаразд, не перебував би в лазареті Гармаш, стало би четверо, як трапилося відразу по перерві, коли побіг на свіжачка Безус. Це міняє справу? Отож…
Й що цікаво, доки не виникла загроза програшу, та й в перші хвилини опісля команда пересувалася так, як арбітри у своїй передматчевій розминці, - підтюпцем. Або у форматі "ривок - відпочинок". Навіть коли Лукман Аруна згубив перспективний "стандарт", було помітно, що м’яч йому відкотили теж підтюпцем. Якщо тут доречна подібна метафора. Хочеться поцікавитися у численних легіонерів і нечисленних земляків - вам що, так, як "Арсеналу", по три-чотири місяці не платять грошей, згідно з контрактами? Або невже тренер перевантажив вас теорією та забороняє експромт? Так ви, зрештою, зібралися б окремо й "перетерли", як не припускатися свисту з трибун. Ну, маю ще один небажаний варіант - про честь марки.
Скажу відверто: мені геть не відомі мотиви, через які президент, так би мовити, віддав на пожертву трьох асистентів Олега Володимировича. У принципі, бувалого в бувальцях Блохіна навряд чи здивуєш адміністративними кроками. Наше з ним покоління зростало, коли вплив закордону дозувався згори приказкою (цитую мовою оригіналу): "Сєгодня он іграєт джаз, а завтра Родіну продаст". Симетрична "відповідь Чемберлену" мала йти не тільки паритетом озброєнь і комсомольськими ударними будовами, а й перемогами в спорті. Давайте спитаємо Василя Турянчика, Володимира Трошкіна, Анатолія Конькова, Віталія Хмельницького, Михайла Фоменка, Леоніда Буряка, ну й Василя Раца: "Ви в різні роки приходили до київського клубу й якось не потребували агітацій, що воно є таке - київське "Динамо". Гаразд, поруч були чисті кияни на кшталт Андрія Біби, Олега Базилевича, Вадима Сосніхіна, Володимира Мунтяна. Чому ж зараз усе інакше - лише через купу грошей?".
Отож, пробачте, але моя версія не буде популярною. Навіть коли суто місцевих парубків можна зустріти радше в дублі чи в "Динамо-2" (Рудько, Тимофєєв, Макаренко, Лухтанов, Трубочкін, Мілютін, Нестеренко), це не значить, що доля все-таки досі найпопулярнішої вітчизняної команди (гадаю, не нарікатимуть шанувальники "Дніпра" чи "Шахтаря") має бути цікавою винятково через трансферні сенсації від Суркіса. Ігор Михайлович, на відміну від колись причетних до великого футболу міліцейських генералів 1960–70-х років, можливо, й не має "даху" з Печерських пагорбів. Але його контрактники з будь-яким громадянством, мусять інакше відповідати за бренд. Можна, в принципі, замінити не тільки Блохіна, а й усю спостережну раду клубу. Усе одно, за Ленса ніхто не віддасть голевий пас, а за Драговича ніхто не врятує від атаки суперника. Тут момент чесності, й не більше.
Євген КАРЕЛЬСЬКИЙ
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
