Форвард збірної України Артем Довбик пішов на різдвяно-новорічні свята у статусі третього бомбардира чемпіонату Іспанії. А команда українського нападника має рівну кількість очок із Реалом та ділить 1-2 місце в Ла Лізі.
Артем Довбик викликав справжній фурор на Піренеях. Після чемпіонату України наш легіонер відразу зміг заграти за кордоном. У мене немає жодних сумнівів, що у Каталонії Довбик надовго не затримається. Англійські клуби готові багато платити за якісних гравців.
За своїм профайлом Артем дуже схожий з одним із найкращих гравців сучасності – нападником Ман Сіті Ерлінгом Холандом. Форвардом, який використовує свої непересічні фізичні якості для забивання голів. Зараз шалений попит на такого стилю нападників, коштують вони дуже дорого.
Кожен клуб не проти знайти «нового Довбика». Нападника, за якого заплатили не дуже великі гроші, а він одразу почав забивати. Відповідно, увесь український ринок будуть моніторити. Свого часу Олег Блохін забив свій легендарний гол у ворота Баварії. Двома десятиліттями опісля Андрій Шевченко у свої 18 років теж забив Баварії – німці відразу захотіли купити українського таланта. Динамо Загреб під брендом «нового Модріча» продало дуже багато футболістів і заробило десятки мільйонів євро. Навіть зараз чимало європейських клубів хочуть мати у своєму складі хорватського центрального півзахисника. Ренн виклав за Ловро Маєра 12 млн євро, невдовзі Вольфсбург заплатив за нього вже 25. Лука Іванушец поїхав до Фейєнорда за 8 млн євро. У 2020-му відбувся трансфер Ніколи Моро за ті ж 8 млн. Зараз під тим же брендом буде проданий Мартін Батуріна. Це атакувальні півзахисники із системи загребського Динамо лише за останні три з хвостиком роки.
В Україні є два гравці, які за своїм резюме близькі до Довбика і можуть піти його шляхом. Ми не беремо до уваги Артема Степанова, він має прекрасну антропометрію, але вже грає у Німеччині за Байєр. Чи нападників, які ще не самоствердилися – Єгора Краснікова і Сергія Панченка.
Євген Пастух
У поточному сезоні уродженець Житомира забив 3 голи та зробив асист у 15 матчах чемпіонату України. Це дуже хороший показник для 19-річного гравця, який тільки починає виступати на рівні дорослого футболу. Навряд чи у такому віці Довбик мав подібну статистику.
Коли я був на матчі Динамо – Рух, то помітив, що Пастух виділяється своєю кремезністю. Євген не тільки високий, але й широкий. Має чудову м'язову масу. Може прочавити, виграти силове єдиноборство. При цьому він не «стоп», який просто чекає у штрафному на подарунки партнерів-асистентів. Пастух доволі добре працює із м'ячем, швидкий.
Головна проблема – йому бракує досвіду, стабільності та навичок гри центральним нападником. На юнацькому рівні часто грав із глибини. Міг виходити на позиції центрального півзахисника, атакувального півзахисника або форварда.
Під час зимової паузи та другої частини сезону одним із головних завдань Віталія Пономарьова буде не боротьба за єврокубки чи високі місця у таблиці, а саме трансформація Пастуха в ролі центрального нападника. Місце на вістрі атаки Руху фактично порожнє. Спочатку туди перевели із флангу Юрія Климчука. У нього є навики нападника, зі своїм завданням забивати голи він справляється, але питання в тому, що за потенціалом Пастух може бути на цій позиції набагато ефективнішим і головне – проданим за великі гроші. Його габарити стають важливими, коли потрібно грати проти позиційної оборони суперника.
Климчук спроможний організувати гол на власній майстерності, на рівному місці. А от Пастух – трохи інший тип форварда, йому потрібна допомога півзахисту. Середина поля та фланги повинні створювати моменти, а завдяки антропометрії, реакції нападник має їх завершувати. Довбику у становленні дуже посприяв Ігор Йовічевіч. Сподіваюся, для Пастуха таким тренером буде Пономарьов.
Пастух багато в чому нагадує Довбика на молодіжному рівні. Артем теж тривалий час не міг знайти свій клуб. Спочатку рідні Черкаси, потім Дніпро, Молдова, знову Дніпро, після чого – Данія. Пастух – вихованець школи Фенікс із Житомира, де займалися Максим Хлань, Антон Боль. Після цього були Карпати, Динамо, Шахтар. Опинився у Русі, де добре знає тренера Пономарьова, з яким працювали у Карпатах.
Я абсолютно не розумію, чому Вісенте Гомес не запрошує Євгена до молодіжної збірної України, враховуючи проблему з форвардом. Проти команд, які грають від оборони, фактурність Пастуха буде дуже корисною. Думаю, вже навесні нападник Руху отримає свій шанс.
Матвій Пономаренко
У 16 матчах юнацького чемпіонату України Матвій Пономаренко забив 16 голів. На сьогодні – це найкращий молодий футболіст країни. Йому нічого не потрібно змінювати в амплуа. На позиції форварда він грає із самого початку.
Матвій чудово використовує свою антропометрію на рівні юнацьких команд. Уміння протиснути, виграти силову боротьбу у захисників – це його хліб. На відміну від того ж Пастуха, Матвій уже прекрасно вміє використовувати свої природні якості. Тепер потрібно вчитися застосовувати їх на дорослому рівні. Серед юнаків Матвій – король та цар, але у дорослому футболі трохи інші реалії. Оборонці там не маленькі та не слабкі. Просто нахабно прочавлювати і ставити корпус буде вже важче. Важливо, щоб Матвій вдосконалював не тільки силові якості, але й вчився іншим талантам нападника.
Якщо Пастух вже у дорослому футболі і має шанси вистрелити навесні, то перспективи Пономаренка в цьому плані не такі райдужні. Конкуренція за місце нападника у першій команді Динамо – величезна. Зараз роблять ставку на Ваната. Також є Беніто і Супряга. До слова, у січні Матвію виповниться вже 18 років.
Пономаренко завжди був у системі Динамо. Сам він із селища Миронівка, що на Київщині. Після початку великої війни був у чеській Славії, але кияни повернули свого нападника додому. Вже грає в основі збірної 2005 року народження, хоча на рік молодший. Дебютував за першу команду Динамо у матчі проти Шахтаря. Думаю, що перспектива молодіжної збірної України теж близько.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
