Хто не ходить, той і не падає

Динамо Київ 23 Жовтня, 18:50 1673
Хто не ходить, той і не падає
Сайт 1927.kiev.ua вітає динамівця Андрія Ярмоленко з 24-річчям і бажає здоров'я, успіхів і процвітання!

Сайт 1927.kiev.ua вітає динамівця Андрія Ярмоленко з 24-річчям і бажає здоров'я, успіхів і процвітання!

Андрій Миколайович Ярмоленко - футболіст збірної України та київського «Динамо». Може грати на позиції нападаючого або флангового півзахисника. Протягом матчу часто змінюється позиціями з півзахисником на протилежному фланзі. Тренери відзначають великий обсяг роботи, яка виконується ним на полі. Виступав за юнацьку і молодіжну збірні України.

Від долі не втечеш

23 жовтня 1989 у Санкт-Петербурзі народився Андрій Ярмоленко. Батьки Андрія родом із села Смолянка Куликівського району Чернігівської області. Після весілля мати поїхала працювати в Ленінград, де до неї приєднався її чоловік. Під час перебування в Ленінграді у них народився син, якого назвали Андрієм. Через три роки родина повернулася до себе на батьківщину в Чернігів, де і придбала будинок. За спогадами матері, Андрій почав возитися з м'ячем з чотирьох-п'яти років. «Втім, повноцінного м'яча-то у нього спочатку й не було - грав саморобним. Тоді жили небагато, і навіть м'яч був розкішшю, цілою подією». Якось Ярмоленко побачив тренер, Микола Липовий, і запросив його до футбольної школи, ставши його першим наставником. У секцію ходило багато друзів Андрія зі школи і з двору, але незабаром більшість кинули тренування, а Андрій продовжував їх відвідувати. Вже з дитинства юний футболіст відрізнявся наполегливістю. У ДЮФЛ виступав за чернігівську «Юність». У 13 років вступив до академії київського «Динамо», але не витримавши конкуренції, повернувся до Чернігова. «Справа була навіть не в тому, що мені не сподобалося. Просто на той момент я був ще слабким, фізично не зміцнів, і доводилося важко. Крім того, дуже нудьгував за батьками, мої думки були спрямовані не на футбол, а на бажання побачити рідних. Напевно, я занадто рано приїхав. Пізніше зрозумів, що рішення повернутися в Чернігів було правильним».

Через три роки у 2007 році Андрія знову покликали до київського гранду. Про інтерес з боку столичного клубу йому повідомив тренер  Олександр Томах. Почалося все з інтерв'ю тоді головного тренера «Динамо» Анатолія Дем'яненка: «До речі, мені тут недавно повідомили, що в 130-й кілометрах під Києвом наші селекціонери знайшли хлопчика, якого фахівці вже зараз називають другим Шевченком» . Пізніше  Ярмоленко отримав прізвисько «Хлопчик з 130 кілометра». Однак під керівництвом Дем'яненка Андрій так і не дебютував в основній команді. Перші два роки Андрій виступав за «Динамо-2». У своєму першому сезоні за другу команду, під керівництвом Юрія Калитвинцева і Геннадія Литовченка, нападник забив чотири м'ячі в 15-ти матчах, а в сезоні 2007/08 - 6 в 22-х. В цей же час Ярмоленко іноді виступав і в дублюючому складі. Лише 11 травня 2008 року в останньому домашньому матчі сезону 2007/08 проти «Ворскли» новий наставник команди Юрій Сьомін випустив 18-річного гравця на поле за 8 хвилин до фінального свистка за рахунку 1:1, де Ярмоленку вдалося забити переможний м'яч у ворота суперників і принести перемогу своїй команді. Якщо в сезоні 2008/2009 у Кубку України Ярмоленко став найкращим бомбардиром «Динамо», то в чемпіонаті ігрової практики йому не вистачало. Місце в основному складі Ярмоленко отримав з приходом в команду Валерія Газзаєва в травні 2009-го року. У тактичних схемах тренера Андрію відводилося місце лівого атакуючого півзахисника.

Тоді хто тільки не критикував Андрія. Вболівальники, журналісти  та експерти в один голос повторювали – він не для основної команди. Тільки головний тренер вірив у свого підопічного. Давав змогу грати та набирати обертів. Потроху Ярмоленко став виступати краще і краще, а його критики були змушені змінити свою думку стосовно місця Андрія у «Динамо» Київ.

Після відставки Валерія Газзаєва Ярмоленко залишився гравцем стартового складу і при Лужному, і Сьоміні і Блохіні. Причому, продовжив регулярно забивати.

А в збірній…успіх

У складі збірної України дебютував 5 вересня 2009 року в матчі відбору до чемпіонату світу 2010 року зі збірною Андорри, і вже на 18-й хвилині відзначився першим голом за збірну, матч закінчився з рахунком 5:0 на користь збірної України. У товариському матчі проти збірної Уругваю 2 вересня 2011 забив найшвидший гол в історії національної збірної на 15-й секунді зустрічі. Влітку 2012 року прийняв разом зі збірною України участь у фінальній частині чемпіонату Європи з футболу, де його збірна виступала господинею. 11 червня 2012 в матчі зі збірною Швеція, виграного українцями 2:1, відзначився результативним пасом на Андрія Шевченка.7 червня відбувся матч Чорногорія-Україна, в якому наша збірна виграла з рахунком 0:4, а Андрій Ярмоленко став одним із найкращих гравців зустрічі. Забивши  гол у відбірковому матчі «жовто-синьої» дружини проти Сан-Марино (8:0), він приблизився до рекорду найкращого голеодора країни - Андрій Шевченка за середньою результативністю у матчах за збірну країни (Андрій Шевченко - 48 м'ячів, 111 матчів, середня результативність - 0,43, Андрій Ярмоленко - 13, 36 матчів, середня результативність - 0,36).

Найкраще попереду

У сезоні 2010/2011 на рахунку Андрія було 11 м'ячів за весь чемпіонат, а в сезоні 2011/12 він забив стільки ж лише в першій її частині. Зараз Ярмоленко незамінний гравець як «Динамо», так і збірної. Він вже не підігрує на полі більш досвідченим партнерам, а грає сам, не соромлячись брати ініціативу у свої руки. Це означає, що він доріс до високого рівня. Але вихвалятися своїми успіхами Андрій не поспішає. Більше того вважає, що доки він не стане чемпіоном країни, та не віддячить «Динамо» за все, що воно йому дало, не покине рідний клуб.