— Ви говорили, що Ахметов для вас як батько. У вас навіть в Інстаграмі є його фото. Зараз підтримуєте з ним зв'язок?
— Ні, зараз не підтримую. Але я контактую з клубним менеджментом. З Ахметовим я не можу говорити напряму – заважають ті ж мовні бар'єри, - цитує Агахову 1football.info.
— Невже ви зовсім не злитеся на те, що він не відпустив вас в європейський клуб на піку форми?
— Я не можу злитися на нього, в тому сенсі, що не завжди ти можеш піти в ту команду, в яку хочеш. Так і в житті – не завжди отримуєш те, чого хочеться. В «Шахтар» я приїхав дуже молодим, я хотів грати і покращувати свою гру. Через кілька років я захотів рухатися далі, але піти мені не давали. Я розумів це, тому що він не хотів мого відходу не тому, що це могло якось нашкодити мені – він хотів, щоб я залишився в цій команді. Він переслідував інтереси своєї команди. Ніякого жалю з цього приводу в мене немає.
— З часом ви все ж перебралися в АПЛ – у Віган, але, як самі казали, що хотіли залишитися в «Шахтарі». Вважаєте, це нормально, коли тебе навіть не запитують про твоє бажання?
— Це важливо, звичайно. Спочатку клуб захотів, щоб я залишився. Через кілька років після цього клуб вже захотів, щоб я пішов. Я тоді тільки відновився після травми і хотів повернутися в команду. Раніше я не міг би припустити, що таке може трапитися.
— В Англії за 20 матчів ви не забили жодного гола. Як вам здається, чому так сталося?
— Ви помиляєтесь, кажучи про 20 матчів. Якщо ти виходиш на поле на п'ять або сім хвилин, це не можна вважати за гру. Зі старту я зіграв лише кілька матчів. Якщо люди грають 90 хвилин і не можуть забити, а ти граєш по п'ять хвилин – це різні речі, звичайно.
— Одного разу з'явилося ваше інтерв'ю, в якому ви нібито скаржилися на расизм в Україні. Потім ви спростували, що говорили таке, але, тим не менш: доводилося стикатися з расизмом в нашій країні?
— Я про це не думав. Це – те, що відбувається скрізь, не тільки в Україні чи в східній Європі. Я стикався з цим один-два рази. Але я не думав про такі речі – мені не цікаво, що люди думають про мене – моїм завданням було грати у футбол.
— У команду ви часто приїжджали з запізненнями, за що були оштрафовані. Яку суму максимально доводилося платити?
— Найбільшу суму штрафу я не згадаю. Коли був вільний час – я летів додому, щоб побачитись з родиною, а вільного часу було дуже мало, хотілося залишитися з нею якомога довше. Так що бувало, я дійсно приїжджав пізніше, ніж повинен був.
— Існувала думка, що ви спізнювалися, тому що не хотіли повертатися в Україну. Це близько до правди?
— Ні-ні. Навіть якщо я хотів залишитися вдома довше – у мене є контракт, який зобов'язує мене повертатися. Так що це неправда.
— Що вас найбільше вразило в Україні?
— Напевно, саме життя тут. Це був новий досвід для мене, і він був захоплюючим. Я бачив сніг, було холодно. Ось це і вразило.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
