Євген Селін поділився з офіційним сайтом ФК «Динамо» Київ про досвід виступів в чемпіонаті Греції, а також почуття й емоції від повернення в збірну України.
- Женю, наскільки очікуваним був для тебе виклик в збірну України? Що відчуваєш зараз, перебуваючи в таборі національної команди, заново занурившись в цю атмосферу?
- У глибині душі я чекав і хотів цього виклику. Довго чекав, довго до цього йшов. Два роки - це, вважаю, дуже велика пауза. Головна проблема, через яку я свого часу випав з обойми збірної - це травма. Коли я дізнався, що мене знову запросили в національну команду, емоції переповнювали. І до сих пір переповнюють, тому що я дуже цього хотів.
- Нагадай, коли ти отримав травму і коли остаточно після неї відновився?
- На всі сто відсотків я забув про травму і повернув свою колишню форму, мабуть, тільки коли поїхав грати за «Платаніас» і став отримувати постійну ігрову практику. Травма була досить серйозна - хрестоподібні зв'язки, до того ж, ще і пошкодження меніска. Отримав я її, ще граючи за «Динамо» Олега Блохіна, під час матчу з «Чорноморцем». Я вийшов на заміну і буквально через десять хвилин отримав травму. При цьому з пошкодженням я грав ще хвилин 10-15, тому що на той момент всі три заміни вже були використані ...
- Наскільки комфортно тобі живеться і працюється в Греції? Розкажи трохи про Платаніас.
- Платаніас - це маленьке курортне містечко на острові Крит, в нашому розумінні - селище. Матчі ми проводимо в Ханьї, це адміністративний центр. Живеться комфортно, на Криті красиво, тепло, але коли в горах лежить сніг - вітер холодний. Перший час, місяць-півтора, звичайно, було важко. Але потім я освоївся в новому клубі, в цьому мені допомагали і всіляко підтримували мене гравці, керівники, тренери. Зараз я себе відчуваю там комфортно, але думки повернутися на батьківщину мене, звичайно, не покидають.
- Ти жив там сам або з дружиною, сім'єю?
- Дружина була там зі мною завжди. Зараз вона вже повернулася в Україну, так як нам залишилося зіграти лише три тури до кінця сезону, після чого моя оренда закінчується.
- Як оціниш рівень чемпіонату Греції? Йде у порівняння з чемпіонатом України?
- Вважаю, що на даний момент рівень чемпіонату Греції вищий. Звичайно, роки три тому наш чемпіонат був дуже сильним. Але зараз грецька Суперліга сильніша. Навіть не беручи до уваги «Олімпіакос», який став чемпіоном за багато турів до кінця сезону, в лізі є ще близько шести конкурентоспроможних команд, що борються за вихід в єврокубки. Боротьба відчувається і в середині таблиці - ми ділимо шосте-сьоме місце зі ще однією командою з такою ж кількістю очок, а команди, що займають місця з восьмого по десяте, відстають від нас всього на пару очок.
- Чи доводилося спілкуватися в Греції з іншими орендованими динамівцями, Андрієм Цуріковим і Факундо Бертольо, чи тільки на футбольному полі?
- Доводилося, коли ми грали на виїзді з командою Андрія. У них теж маленьке містечко, в ньому всього два готелі, в одному жили ми, а в іншому - вони, їхати на машині буквально три хвилини. Я їздив до нього в готель побачитися, поспілкуватися. Я був радий бачити його, а він мене. Спілкувалися ми з ним аж до відбою.
- Як у нього йдуть справи в «Левадіакосі»?
- Його в команді теж всі підтримують. Але, звичайно ж, йому хотілося б частіше грати, проводити більше часу на футбольному полі.
- До речі, ти сказав, що тебе всі підтримують? Якою мовою спілкуєшся з одноклубниками? Чи не виникав мовний бар'єр? Чи був у тебе перекладач?
- Ні, перекладача не було. Перший час, дійсно, було трошки важко спілкуватися. Трохи англійську я знав - робочі моменти, слова і фрази, які використовуються на полі, мені цього вистачало. Зараз трохи підтягнув знання англійської та грецької. Грецькою вільно висловлюватися я не можу, але розумію, що мені говорять, і можу відповісти на різні питання.
- А якою мовою з командою розмовляє головний тренер?
- Тренер розмовляє тільки грецькою. А його помічники - англійською, вони перекладають і пояснюють все для тих, хто не знає грецької.
- Чи багато в «Платаніасі» легіонерів?
- Багато. Можна сказати, півкоманди. Всі хлопці з різних країн.
- Як так вийшло, що ти їхав до Греції, будучи лівим захисником, а в «Платаніасі» відразу перетворився в центрального?
- Ще перед тим, як я відправився в Грецію, мій агент Олександр Панков сказав, що в «Платаніасі» потрібен центральний захисник. І перегляд я проходив на цю позицію. Для мене це не склало проблеми, так як в «Динамо» я разів зо п'ять-шість грав на позиції центрбека. У «Ворсклі» мене ставили в центр оборони лише одного разу - якщо не помиляюся, в кубковій грі з «Таврією».
А в Греції - навпаки, я лише одного разу грав на позиції лівого захисника - в грі з «Панатінаїкосом». В основного лівого захисника був перебір жовтих карток, і тренер на передігровій установці у мене запитав, чи зможу я закрити цю позицію. Коли я йому відповів, що я і є лівим захисником, він трохи здивувався. Тренер був упевнений, що я грав виключно в центрі оборони. Потім вже партнери дивувалися, що я тільки в Греції почав постійно грати в центрі.
- І яку позицію вважаєш оптимальною для себе тепер?
- Складно сказати. Обидві позиції мені тепер добре знайомі. Головне для мене - грати, отримувати задоволення від футболу, а не сидіти на лавці.
- У центрі оборони «Платаніаса» найчастіше в зв'язці з тобою діє камерунець Яя Банана. Як ти з ним знаходиш спільну мову? Це грецький аналог Папи Гуйє?
- (Сміється) Тільки він молодший буде, ніж Гуйє. Та й Папа ширше в плечах. А Яя в порівнянні з ним зовсім маленький. Можна сказати, по комплекції він як Денис Гармаш, тільки вищий. Він вищий за мене на півголови. В принципі, нормально розуміємо один одного, спілкуємося англійською. А на футбольному полі розуміємо один одного з півпогляду.
- Що вдає із себе команда «Платаніас»? Які завдання перед нею ставляться?
- В принципі, завдання виходити в Лігу Європи як такого, я не чув. Керівництву клубу досить, що на даний момент ми ділимо шосте-сьоме місце і показуємо хорошу гру. Команда сповідує комбінаційний футбол, ми ніколи бездумно не б'ємо м'яч вперед, намагаємося контролювати його. Точно так, як «Динамо», намагаємося включати в гру воротаря, переводити через нього м'яч з флангу на фланг. Граємо в комбінаційний футбол.
- Яке ставлення до футболу у людей в Греції? Наскільки там популярний цей вид спорту?
- Місто, в якому ми проводимо домашні матчі, маленьке, але відвідуваність хороша. Стадіон невеликий, приблизно як в Олександрії. Вміщує приблизно три-чотири тисячі глядачів. Але, звичайно, коли ми граємо з грандами, такими як ПАОК, АЕК або «Олімпіакос», трибуни забиті під зав'язку, люди навіть на парканах сидять. І коли граємо на материку з будь-якою командою, практично всі стадіони повні.
Причому вболівальники в Греції дуже своєрідні. Особливо емоції вирують, коли між собою грають ПАОК, АЕК, «Панатінаїкос», «Олімпіакос». Буває навіть, що через уболівальників переривають матчі. Аж до того, що на даний момент скасовано півфінальні матчі Кубка Греції. І поки невідомо, коли вони будуть зіграні.
- У тебе часто просять автографи місцеві вболівальники? Впізнають на вулиці?
- Нечасто, але буває, підходять за автографом, дізнаються. Часто запитують, піду я по завершенню сезону, хочуть, щоб я залишився в «Платаніасі».
- Порівнюючи з орендою минулого сезону в «Металісті», більше ти прогресуєш, отримуєш досвіду в Греції?
- Звичайно, більше досвіду я отримав в Греції, ніж в «Металісті». Але в Харкові головна проблема була в тому, що хлопцям не платили гроші, і вони весь час зациклювалися на цьому. Вважаю, що це заважало їм демонструвати хороший рівень гри. Хоча я б не став порівнювати «Платаніас» і «Металіст», все-таки «Металіст» - це великий клуб з великою історією. Але особисто мені більше дала оренда в «Платаніас», в Греції я отримую більше досвіду і ігрової практики.
- Як давно ти відвідував рідний Новоайдар?
- Після завершення першого кола чемпіонату, на Новий Рік я поїхав на батьківщину, до батьків. Але вже 3 січня я повинен був летіти назад, до Греції, тому що 5 січня у нашої команди була гра чергового туру, а буквально через два дні я грав в кубковому матчі.
- Тим не менше, ти встиг відкрити аптеку і громадське харчування в Новоайдарі. Це бізнес або бажання якось допомогти рідному регіону, розвивати його інфраструктуру?
- Так, аптека і їдальня домашньої кухні. Мені допомагав мій дуже хороший друг, який зараз підтримує все це. Єдина мета, яку я переслідував - підняти інфраструктуру рідного селища. До нашого відкриття там практично нічого не було. Аптеки тільки в центрі, а наша будівля знаходиться на околиці, близько луганської траси, яка раніше була дуже важливою, а зараз, природно, закрита. Також не було і місць, куди можна піти, щоб зустрітися з друзями. Зараз в цьому районі живе багато переселенців. Хочеться, щоб люди могли вийти з дому, відволіктися і забути все те, що було з ними. Слава Богу, зараз там не гримлять постріли, більш-менш тихо.
- Які цілі, нові виклики ставиш особисто перед собою в збірній України? Ти - учасник Євро-2012, на Євро-2016 також ставиш мету потрапити?
- Упевнений, що кожен футболіст, запрошений в нашу національну збірну, мріє поїхати на Євро. Я постараюся виправдати всю ту довіру, яку мені надасть тренерський штаб. Хочу вийти на поле і довести, що я гідний цього виклику і тієї довіри, яку на мене поклали.
- А що думаєш про свої перспективи в «Динамо»? Чи підтримуєш зв'язок з Сергієм Ребровим?
- Поки розмови не було. Закінчиться чемпіонат Греції, я приїду до Києва, тоді і будемо розмовляти з Сергієм Станіславовичем і Ігорем Михайловичем.
- Як оціниш з боку прогрес і гру команди в нинішньому сезоні, зокрема в Лізі чемпіонів?
- Зрозуміло, що перша гра після зимової паузи проти «Манчестер Сіті» була важкою. Але відповідна зустріч довела, що «Динамо» зараз є солідною командою з поставленою грою. Просто «Манчестер Сіті» був на ходу, і нашим хлопцям було важко продемонструвати свою кращу гру. Таку, як ми бачили в груповому етапі. Адже група була дуже серйозна, але хлопці виклалися на максимум і показали рівень київського «Динамо». Думаю, що гравці повністю виконували настанови тренерського штабу, і це принесло результат.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
