Я не хочу бачити в збірній Тайсона та інших, так само як не хотів там бачити Девича й Едмара. Хочу бачити в збірній співвітчизників! На худий кінець, тих, хто має історичне ставлення до України, як розтриньканий 4-5 років тому нашими футбольними чиновниками Роман Нойштедтер, чий батько Петро за часів Радянського Союзу грав за дніпропетровський «Дніпро» - там, в Дніпропетровську, народився нинішній гравець «Фенербахче» і збірної Росії. Останню обставину відзначаю окремо, щоб підкреслити, що гри за наші команди для отримання українського громадянства не повинно бути достатньо.
Знаю, знаю, що деякі збірні чинять саме так, змінюючи громадянство гравцям і заграючи їх за свою країну. Багато хто займається пошуком бабусь і дідусів з корінням цієї країни, деякі приписують прапрабабусі відношення до цієї країни. Особливо активно цим останнім часом страждають італійці з Васкесами, Петтами, Едерами та іншими.
І що, сильно їм ці гравці допомогли? І що, багато хто так чинить?
Почну з першого. Для України приводом до розмови про необхідність підписання легіонерів став приклад нігерійця Олісадебе, який у Києві розірвав на шматки оборону нашої збірної, граючи за Польщу. Так, був такий сумний досвід, і в 2001 році Олісадебе навіть визнали найкращим футболістом Польщі. Можна сказати, що Олісадебе допоміг Польщі пробитися в фінальну частину чемпіонату світу-2002. Ну а там що? А там Польща безвольно з групи вилетіла. А давайте згадаємо, чи сильно допомогли тим же полякам на домашньому Євро оформлені під турнір Бьоніш і Обраняк. Так у них, на відміну від Тайсона з Девічем, хоч реально польське коріння є!
Чи сильно допомогли Росії на Євро-2016 Нойштедтер, про якого ми вже говорили, і Гільєрме, якого просто звозили, хоча з тим же успіхом могли взяти третім воротарем умовного Джанаєва або більш молодого Кріцюка?
Точно так само і наші. Я розумію, що не одними голами вимірюється якість футболіста. Проте, чи так вже Девич був сильнішим за всіх наших? Чи сильно він допомагав збірній? Тягнув її вперед? В офіційних матчах Девич забив за Україну чотири м'ячі. Начебто і чимало. Але всі в двох матчах з Сан-Марино, якому і без нього 13 наколотили. Чи варта гра свічок? А з Едмаром? Покликали гравця у віці, без перспектив, який, може, був хіба що трішки сильніше конкурентів.
Тепер перейду до другого. Чи багато хто? Так. Наприклад, Росія, Польща, Італія, Парагвай (Лукас Барріос), Білорусь (Брессан), Вірменія (Піццеллі), Люксембург та інші карликові країни. Чехію з Гебре Селассіє і Грузію з Наваловським сюди не вписуємо - вони народилися в цих країнах. Тіаго Алькантара хоч і не народився в Іспанії, але дитинство там провів.
Але практично всі вони, вибачте вже, лузери. Навіть Італія, яка (не згадувати довоєнні чемпіонати світу) поки була чемпіоном, не замислювалася про необхідність оріунді, а коли почався спад, активно згадала 30-ті роки минулого століття. Позитивних прикладів я навскидку можу тільки два привести. Португалія з Пепе й Іспанія з Маркосом Сенною (ЧЄ-2008), причому в другому випадку, як показали подальші перемоги Іспанії, можна було і без бразильця обійтися, хоч він на турнірі був дуже хороший.
Тобто в більшості своїй:
1. Іноземців запрошують від убогості на футбольні таланти і через бажання домогтися швидкого результату.
2. Ставка на них не спрацьовує.
ТЕПЕР ОСОБИСТЕ. З дитинства не люблю підстави. Не люблю, коли за збірну школи грали чиїсь друзі по двору з інших шкіл, не люблю, коли за команду п'ятого класу грали семикласники, коли за U-12 грають 13-річні. Збірна в моєму розумінні - те ж саме. Для мене збірна України - це збірна тих, хто має до України відношення, не тільки пов'язане з тимчасовим місцем роботи. Я не зможу вболівати за збірну України, якщо там, як в «Шахтарі», буде сім бразильців - Тайсон, Марлос, Даніло, Мораєс, ще хтось і чотири українці. Так само, як потрапляння такої команди на ЧЄ або ЧС для мене не стане радісною подією.
ДРУГЕ. А вам не здається, що запрошення легіонерів, які до переїзду в український клуб не мали до країни жодного відношення - шлях ледаря? Простий приклад - тренер збірної Північної Ірландії перед Євро-2016 нарікав, що в його розпорядженні немає нормального правого захисника. Кращий Коннор Маклафлін грає за 19-у команду третього англійського дивізіону «Флітвуд Таун» (63-тя команда Англії).
О'Ніл говорив: «У збірній ви не можете продати правого захисника і підписати іншого. Мені потрібно знайти правого захисника в «Флітвуд Таун» і перетворити його в гравця міжнародного рівня. Якби ви були клубним менеджером, то, швидше за все, просто продали б гравця і купили когось краще».
О'Ніл спробував перетворити Маклафліна «в гравця міжнародного рівня». Судячи по матчу з Польщею, не вийшло. Що тоді робить тренер? На матч з Україною Маклафлін сідає в глибокий запас, а на його місце виходить номінальний центрбек. Перебудова гри команди, наш лідер Коноплянка нічого зробити не може, і Україна програє. Що це, якщо не тренерська робота, якщо не робота тренерської думки? Звичайно, набагато простіше не виховати гравця самому, а знайти готового і перекупити, чим давним-давно займаються англійські клуби і від чого страждає їхня перша збірна, яка нічого не вигравала з 1966 року.
ТРЕТЄ. Ключове слово «перекупити». Я думаю, що для збірної України виключення не буде. Скільки отримає Тайсон за згоду стати громадянином України і хто йому заплатить? Скільки взагалі коштує українське громадянство? І чи не краще витратити ці гроші на розвиток дитячо-юнацького футболу, щоб в перспективі не купувалися бразильські Тайсоно-Марлоси, а виховувалися свої Шевченки, Романенки, Степаненки, Петренки?..
ЧЕТВЕРТЕ. Раптовий «виклик» Тайсона в збірну Бразилії здається мені дуже підозрілим. А чи не агентські це ігри з тим, щоб зрубати більше бабла з когось там, хто це профінансує? В інтернеті на бразильських джерелах я нічого про виклик Тайсона і взагалі про оголошення складу збірної Бразилії не знайшов. А якщо це раптом виявиться правдою, чого я дуже хочу, але Тайсон вибере збірну України, ніхто мене не переконає, що це не черговий агентський хід.
П'ЯТЕ. Тайсону і Марлосу по 28, Даніло і Мораєсу - по 29. Чи надовго їх вистачить для збірної України? Знову ж мова йде виключно про короткострокову перспективу. Дуже короткострокову.
ШОСТЕ. У збірної України позиції Тайсона і в перспективі Марлоса аж ніяк не проблемні. На флангах є Коноплянка і Ярмоленко, на позиції центральних атакуючих хавів - перспективні Зінченко і Коваленко. Саме молодь в таких випадках, як правило, стає першими потерпілими. Чи є сенс заради короткострокового посилення збірної України, причому без впевненості забезпечення результату, жертвувати перспективами і отриманням досвіду двох своїх талановитих молодих хлопців?
СЬОМЕ. Чи не позначиться прихід до збірної чужака на і без того хиткій атмосфері в команді?
Загалом, я бажаю перемог збірної України, а не збірній Бразилії під прапором України і не збірній клубів України. Сподіваюся, ви мене зрозуміли.
Андрій Шахов, журнал «Футбол»
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
