2. Якщо ситуація найближчим часом не покращиться, то Сергій Станіславович матиме можливість пригадати сезон 2006-07, коли в Лізі чемпіонів динамівців на їхньому полі громили такі «гранди», як бухарестський «Стяуа» з рахунком 1:4. Ситуація дуже схожа на ту, яка була 10 років тому. В чемпіонаті кияни виглядали пристойно, але в Суперлізі виконували роль хлопчиків для биття.
3. У складі киян зовсім нема кого виокремити. Немає лідера колективу. Всі однаково інертні й байдужі. Непереконливий воротар, провалюється захист, півзахисники і нападники забули, що таке креатив. Гірше всього, що «страждання» «Динамо» розпочалися не вчора. Ситуація задавнена й тим небезпечна. Схоже, ми напередодні чергової тренерської пертурбації.
4. За великим рахунком, кияни мали поступатися раніше. Вони виглядали беззубо в грі проти «Волині» й «Дніпра». Підопічні Реброва створюють дуже мало гольових моментів, а ті, що мають, вкрай погано реалізують.
5. Успіх Лукаша Теодорчика підтверджує думку про кризу в «Динамо». Варто гравцю залишити Київ, як він починає демонструвати якісну й результативну гру. І навпаки. Варто якомусь бомбардиру перейти до «Динамо», як у нього відразу зникає гольове чуття. Гравці «Динамо» вкрай закомплексовані, ніби бояться помилитися на полі. З таким настроєм годі сподіватися на успіх.
