– Згадуючи ті часи, ви, мабуть, говорите про те терпіння, якого забракло керівництву Динамо в ставленні до вас у 2007-му?
– То питання до керівників. Мені за той час не соромно. В 2007-му ми стали чемпіонами, виграли Суперкубок. Причому виграли молодіжним складом. Коли сказав Ігореві Михайловичу, що збираюся виставити молодь, він схопився за голову: «Толю, ти що, ми програємо 5:0!» А ми вийшли, зіграли в основний час 2:2 і виграли серію пенальті. А взагалі, не хотів би говорити на цю тему. Нехай моє звільнення залишиться на совісті тих, хто таке рішення виніс.
– Впродовж сезону-2006/2007 у складі Динамо виступало відразу 22 легіонери. То – абсолютний рекорд наших чемпіонатів.
– Ось так вийшло. Моя думка – брати треба лише тих іноземців, які були б на голову вищими за наших футболістів. Не так, щоб грали однаково або трохи краще, а саме на голову сильніше. Тоді ж була мода на легіонерів і брали ледь не всіх, кого пропонували. Мені приводили гравців, а де їх дівати, не знав. Люди ображалися, амбіції у них великі, а рівень не такий високий, як того б хотілося.
– Та ще й з дисципліною проблеми в окремих гравців були.
– Діоґо Рінкона оштрафував за спізнення на збори на 100 тисяч доларів. Ми готувалися до Ліги чемпіонів. Перед відпусткою попередив гравців, що кожен день спізнення коштуватиме їм десять тисяч. Діоґо спізнився на десять днів. Хоча гравець він був непоганий. Більше того, з дисципліною у нього теж зазвичай проблем не було. Постійно з ним спілкувався, наголошував, щоб слідкував за вагою. Бо з зайвими кілограмами Рінкон труднощі мав. Поїде додому – сім чи вісім кілограмів згори.
– Відкрийте секрет раптових появи і зникнення з Динамо двох колумбійців.
– Яких?
– Тих, що вийшли на заміну в матчі проти Стяуа в Лізі чемпіонів. Їх звали Хосе Морено і Гаррісон Отольваро.
– Досі не знаю, звідки вони взялися. Поставив їх, щоб люди подивилися, що то за легіонери. Щоб хтось переконався, що наші гравці не гірші, - розповів Дем'яненко в інтерв'ю «Футбол 24».
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
