Коноплянка і Ярмоленко – головні зірки сучасного покоління українських футболістів. Обоє уже закордоном, в іноземних і доволі іменитих командах. Хоча переходи обох – вистраждані, вимучені як ними самими, так і клубами, котрі їх виховали. Українські клуби не навчилися продавати так, як навчилися це робити представники, наприклад, Балкан, чи навіть сусідніх Польщі, Угорщини, Румунії.
Можливо, Коноплянка та Ярмоленко «пересиділи» в Україні, відправившись до Європи не в молодо-перспективному віці, а в цілком зрілих як для футболіста роках. Хоча в площині цього запитання все залежить від пріоритетів покупця. У випадку з Ярмоленком «Боруссія» шукала сьогочасну заміну Усману Дембеле – футболіста, який здатен посилити фланг півзахисту вже зараз. Тому досвід і зрілість зіграли за Ярмоленка. І ось це приклад для інших: +25 – це не крах перспектив відносно переходу до європейського топ-клубу.
Хто наступний, - слідом за Ярмоленком, - найбільше заслуговує на перехід на більш високий рівень? Питання, відповіді на яке завжди будуть суб'єктивними.
- Євген Хачеріді, 30 років
На межі. На межі перебуває Євген Хачеріді. Якби Женя діяв на позиції не захисника, а, наприклад, нападника, про його, тридцятирічного, перспективи перейти до європейського клубу можна було б говорити як про нездійсненні. Але для захисника такий вік не підривний. Проте далі відкладати уже немає куди.
Про його трансфер розмови велися ще раніше. Проте завадили гармонійному розвиткові Хачеріді травми, а також не завжди гладкі стосунки з тренерами «Динамо». При Реброві, наприклад, Євген грав нечасто, що зумовлювало навіть чутки про перехід до стану «Шахтаря». Але якщо йти, то лише у Європу. Тим паче, Хачеріді зміг би заграти в будь-якому топ-чемпіонаті. Його особисті успішні дуелі з Дієго Костою, Ромелу Лукаку це лише підтверджують.
- Денис Гармаш, 27 років
Як показує практика, у Дениса все залежить від середовища. Він за «Динамо» виступає нестабільно, чутливо реагуючи на періоди піднесення та занепаду команди. Немає сумнівів лише в тому, що майстерність і клас футболіста дають йому змогу сподіватися на щось більше, аніж «Динамо». Гармаш пробував себе в ролі опорника, box-to-box, вінгера, плеймейкера і навіть нападника (крайнього і відтягнутого). І всюди проявлялася світла голова футболіста.
Прибрати зайві емоції, сконцентруватися на грі на одній позиції, і знайти відповідне, сприятливе для росту середовище – і тоді з Гармаша може зліпитися європейська зірочка середньої величини.
- Тарас Степаненко, 28 років
Мабуть, найкращий наразі українець-опорний півзахисник. І вік для переходу на новий рівень – сприятливий. Тарас ефективно і гармонійно діє у поєднанні з Фредом – футболістом більш творчого спрямування. У цьому – стихія Тараса. Стихія страхувати тили, руйнувати, підчищати, додавати щільності центральній зоні. Такі футболісти ціняться будь-де.
Перевага Степаненка – у його стабільності. Протягом довгих років він виступає за «Шахтар» без збоїв і суттєвого пониження рівня форми. Важливо, що для своєї позиції Тарас є фізично міцним. Це дає змогу ефективно вести єдиноборства, а також уберігає від важких травм.
- Ярослав Ракицький, 28 років
Мабуть, менш надійний в обороні, аніж Хачеріді. Зате з харизмою, задатками лідера, з непоганою першою передачею і потужним дальнім ударом. Ракицького розглядають чи не першим претендентом на трансфер із «Шахтаря» після розрекламованих бразильців.
Ярославом активно цікавилися турки, але «Шахтар» продасть його лише до клубу з топ-чемпіонату. Сам же Ярослав, напевно таки, не відмовиться від підвищення, хоча й рубати з плеча і повторювати помилок Чигринського не бажає. З іншого боку, у Ярослава вже достатньо досвіду, і не занадто багато часу для того, аби ще вичікувати.
- Сергій Рибалка, 27 років
Сергій Рибалка – вмілий футболіст. Це проявилося і під час його каденції в Чехії, і після повернення до «Динамо». Проте Сергія потрібно вміти правильно використовувати, а також стиль команди повинен відповідати його ігровим характеристикам.
Рибалка – не глибинний плеймейкер. Це футболіст з умінням діяти між лініями, зв'язувати ланки команди і швидко змінювати акценти розвитку атак. Для футболу, який продукує Олександр Хацкевич, такий футболіст не підходить, але в Європі чимало команд, яким Рибалка став би у нагоді. Зменшує імовірність цього трансферу застій, який спостерігається в кар'єрі півзахисника протягом останнього року.
- Сергій Сидорчук, 26 років
Відсутність стабільності – це те, що грає не на користь Сергія Сидорчука. Проте, можливо, Сергій став би більш стійким у більш конкурентному середовищі? Сидорчук має гарні задатки півзахисника стилю box-to-box, які б яскравіше проявилися у команді з більш технічним ігровим стилем, ніж у «Динамо».
І вік для переїзду до Європи – оптимальний. Варто лише трохи попрацювати на своє ім'я. І додати харизми, набути яскравості, аби виділятися на фоні партнерів по «Динамо».
- Заурі Махарадзе, 24 роки
За останніх кілька років Заурі зробив шалений прогрес в своїй грі. Хоча цього виявилося недостатньо для того, аби завоювати місце в заявці збірної України. Проте тут свою роль відіграє специфіка українського футболу і те, що пробитися до збірної, будучи представником не «Динамо», не «Шахтаря» і не іноземних клубів, дуже важко. В цілому ж Махарадзе – один з найліпших голкіперів чемпіонату України. І, можливо, саме зараз настав час зробити крок вперед?
Хоча вік – не критичний, а командне середовище – сприятливе і для подальшого зростання Заурі Махарадзе як воротаря. З іншого боку, сподіватися на запрошення від топ-клубу, будучи гравцем «Олімпіка», дуже важко. Тут повинні перед очима стояти приклади Яя Туре, Генріха Мхітаряна, які у топ-клубах опинилися транзитом через середні за європейськими мірками команди.
Також є приклади Бонавентуре, Теодорчика, Маліновського, якими вже цікавляться статусні команди. Всі вони колись зробили крок з України.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
