- Андрія Ярмоленка фактично знайшов я, - каже «Експресу» Олександр Томах, який у 2006 році очолював чернігівську «Десну». - Я вийшов прогулятися по Чернігову і бачу на стадіоні «Юність» йде який матч. Я підійшов до тренера Віктора Лазаренка і запитую, хто це грає. Каже, що чернігівська «Юність». Це був матч чи то на першість міста чи області, вже не пригадую. Питаю у Віктора чи є у нього якісь цікаві гравці. Він показав на Ярмоленка, який грав лівого півзахисника, на нападника і центрального захисника.
Я почав більше про них розпитуватись і Лазаренко каже, що Ярмоленко ще юнаком був в київському «Динамо», не підійшов їм і зараз переживає важку психологічну травму. Я сказав Лазаренку, що якщо він не проти, то нехай усі ці троє приходять до мене в «Десну» на тренування. Той погодився і ця трійця почала тренуватися в мене.
- З дублем?
- Ні, ми ж у першій лізі грали і дубля не було. З основою. Двоє з них мені не підійшли і я їх відправив, а в Ярмоленку я щось помітив. При його високому зрості він був дуже координований пацан і дуже добре пристосовувався до м«яча. Але в нього були дуже слабкі ноги як для такого зросту. Я з ним поговорив і кажу, якщо хочеш грати, мусиш накачати ноги. Андрій дав добро. Я розписав йому програму тренувань у важкоатлетичному залі і вже за місяць він окріп, закачав ноги і зовсім по-іншому почав виглядати на тренуванні. Я йому кажу, що ніякий контракт запропонувати не можу, але на мінімальну зарплату в клубі поставити можу. Він погодився.
- І якою була перша зарплата Ярмоленка?
- Тисяча гривень. Ми почали працювати і вже в Сумах я вперше випустив його на поле і він одразу забив. В наступних трьох-чотирьох іграх він забив п«ять чи шість голів. Але я його ставив не на фланг, а другим відтягнутим форвардом.
- Як на нього знову вийшло «Динамо»?
- На нього одночасно звернули увагу «Динамо» і «Шахтар». Коли Ярмоленко про це дізнався, сказав, що в «Динамо» його ноги не буде. У нього була образа на цей клуб за те, що тоді забракували. Каже мені: «Сан Санич, піду куди завгодно, лише не в «Динамо». Я кажу: «Не гарячкуй, подивимось, що з того вийде».
Приїхали до нас представники з «Шахтаря» на чолі з голландцем, який тоді їхню академію очолював. Кажуть, що Ярмоленко якийсь неагресивний, треба на нього ще подивитись, завезти в Донецьк. А тоді всі переговори президент «Десни» довірив проводити мені. Я кажу гірникам: «Хочете дивитися - дивіться. Я вам не забороняю
приїжджати до нас, але в Донецьк не відпущу».
Шахтарі почали щось милитись і тут блискавично спрацював Ігор Суркіс. У цей же день він зателефонував і сказав приїжджати в офіс «Динамо». Туди вже поїхав президент «Десни» Чаус і домовився про перехід. А я в цей час вмовляв Ярмоленка змінити свою думку щодо «Динамо» і їхати в Київ. На наступний день спохватився «Шахтар», але вже було запізно...
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
