- Зураб, коли і як ти вирішив стати футболістом?
- Все, напевно, як зазвичай. Це пішло ще з дитинства, коли бігав у дворі з ранку до ночі. Я вже тоді мріяв стати футболістом.
- У дитинстві твоїм тренером був Леонід Гусін. В Динамо-2 ти грав разом з Андрієм Гусіним-молодшим. В основі Динамо ти дебютував під 14-м номером, під яким грав легендарний Андрій Гусін. Збіг?
- Так, це збіг, але для мене це була велика честь. Ми кожен раз в кінці року збираємося з хлопцями, які випускалися у Леоніда Володимировича і граємо в футбол, а й без цього я іноді дзвоню йому і звертаюся за порадою.
- І все-таки, ти народився і виріс в Києві, а потім опинився в Маріуполі. Розкажи, як ти туди потрапив?
- До Маріуполя мені допоміг потрапити мій друг, він колись там грав і у нього залишився номер спортивного директора, вони домовилися про перегляд.
- У великому футболі ти дебютував за Іллічівець, коли команду очолював Микола Павлов. Це була хороша школа? Що найбільше запам'ятав з уроків Миколи Петровича?
- Це була незабутня школа, я завжди буду пам'ятати ті тренування, вони гартували не тільки фізику, а й в першу чергу характер. З кожного теоретичного заняття можна було взяти для себе щось важливе. Микола Павлов - супермотиватор.
«Київське Динамо для мене означає дуже багато»
- У дитинстві ти пробував себе в Динамо, але не склалося. Через роки ти дебютував в основі київського клубу. Як виник варіант з ним?
- Після того, як Іллічівець опустився до першої ліги, у мене був варівнт або залишитися там, або поїхати на перегляд в Динамо-2. Я практично без роздумів вибрав Динамо, адже це моє рідне місто, для мене цей клуб значить дуже багато.
- Ти попрацював з такими фахівцями, як Сергій Ребров, Олександр Хацкевич, Роман Санжар. Чому у них навчився?
- У кожного свій підхід до роботи, і у всіх можна навчитися чогось хорошого.
- З минулого літа в штабі Динамо працює Олег Лужний. Він розповідав тобі якісь премудрості гри в захисті?
- Я працював з ним не так багато, але і за цей час щось взяв на замітку. На зборах Олег Романович часто займався окремо з групою захисту.
«Санжар вміє будувати гру, враховуючи кадровий потенціал»
- Зураб, як ти сприйняв оренду в Олімпік?
- Все залежить від мене і від моєї роботи. Головне, щоб не було травм. Я зобов'язаний викладатися на полі на всі сто відсотків, щоб прогресувати, а там вже буде видно. За ці півроку мені важко зробити якісь висновки, оскільки у свій час у мене була травма, я лікувався більше місяця. До того ж і грав зліва в захисті, а це трошки не моя позиція. Більш комфортно я себе відчуваю в центрі оборони, але тепер у мене є досвід і такої роботи. А взагалі готовий грати на будь-якому місці, де бачить мене тренер.
- Романа Санжара визнали найкращим тренером Прем'єр-ліги минулого року. У чому секрет цього успіху?
- Роман Миколайович знає свою справу. Він грамотно будує гру, враховуючи можливості команди. Олімпік майже завжди знаходиться у верхній частині турнірної таблиці, і це при тому, що кожне міжсезоння колектив залишають багато основних гравців.
«В основному час йде на відновлення і сон»
- Над чим тобі потрібно ще працювати?
- Не буду говорити, хоча знаю, в якому компоненті гри треба ще додавати.
- Яке в тебе хобі?
- У мене їх багато. Люблю активний відпочинок, можу пограти в приставку або почитати книгу, потрібно розвиватися в усіх напрямках.
- Як команда проводить вільний час на зборах?
- Чесно кажучи, вихідних не так багато. Пару раз виїхали в місто прогулятися, коли був вихідний, а так багато часу йде на відновлення і сон.
- Особливою жорсткістю в грі ти не відзначаєшсяя, але, тим не менш, червону картку в матчі проти Маріуполя отримав. Випадковість?
- Я завжди намагаюся грати з нападниками щільно і в якійсь мірі жорстко. Але в тій грі, перша картка була потрібна.
- З ким із Олімпіка здружився найбільше?
- Я добре спілкувався з Шабановим, ми недалеко один від одного живемо. А так, абсолютно з усіма хлопцями у мене хороші стосунки. В Олімпіку дружний колектив.
Микита ДМИТРУЛІН
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
