Олімпік та Олександрія – два клуби УПЛ, які цього сезону не змогли повторити минулорічний подвиг, коли крім кваліфікації в першій шістці УПЛ здобули право на участь в єврокубках. Обидві команди пізніше мусили пожертвувати стартом чемпіонату заради Ліги Європи. Але якщо Олександрія мала суто примарні шанси зачепитися за топ-6, то Олімпік боровся за шістку до останнього матчу. Але в результаті нічого не виборов.
«Треба визнати – ми не заслужили виходу в першу шістку. За певних умов можна було туди потрапити, але що там робити? Наша команда будується, не треба опускати голову». Після матчу в Маріуполі Роман Санжар тверезо дивився на речі та не шукав виправдань поза своєї команди. Олімпік справді не виглядав у лютому-березні командою, яка заслуговувала грати навесні в одній групі з Динамо та Шахтарем. Наразі Олімпіку, який ми побачили після зими, більше доречно тренуватися до наступного сезону разом з Олександрією та Карпатами у втішному турнірі за 7-12 місця.
Хоча перед відновленням чемпіонату все було в руках донетчан – вони йшли шостими і мали незакінчений матч з Карпатами в умовному активі.
Саме зниження якості гри Санжар назвав причиною поразки від Маріуполя. А це вже прямий результат кадрового послаблення команди взимку
Поєдинок з Динамо, який кияни грали після виїзду в Афіни на матч ЛЄ з АЄКом, Олімпік однозначно міг занести до активу. І справа не скільки в мінімальній поразці 0:1, а стільки в якості гри, яка дозволила гідно протистояти нехай і розібраному на старті Динамо.
Але ключовим матчем у боротьбі за першу шістку для Олімпіка стали 45 хвилин з Карпатами – догравання поєдинку 18-го туру. Якби Санжар взяв у Львові хоча б одне очко, то стратегічно на фінальний матч в Маріуполі Олімпік підходив би не командою, якій треба йти вперед, оголяючи тили перед контратаками В’ячеслава Чурко, Андрія Борячука та Сергія Болбата. Утім, другий тайм догравання у Львові Олімпік відверто провалив. Карпати виглядали Барселоною на тлі «стоячої» команди Санжара. Передусім донетчанам не вистачило емоцій і свіжості після виснажливого матчу з Динамо три дні тому.
Перемога над Сталлю 2:0 повернула Олімпіку шанс на потрапляння до елітного секстету, але після рішення Лозанни й «плюс 3» для Маріуполя команді Санжара треба було тільки вигравати в гостях у суперника, який взимку посилився і зігрався якісніше. Тому дива не сталося, що й фактично визнав Санжар після матчу в Маріуполі.
Саме зниження якості гри Санжар назвав причиною поразки від Маріуполя. А це вже прямий результат кадрового послаблення команди взимку. Незамінних гравців немає, а тим більше – у Санжара, який щороку зустрічається з кадровою проблемою після чисельного відходу футболістів. Але цієї зими, схоже, якісно, а головне – оперативно вирішити її тренер не встиг.
Топ-втратами Олімпіка стали ключові футболісти – Андрій Богданов у півзахисті, Артем Шабанов у захисті та Моха в нападі. Ще коли ці гравці грали за Олімпік, команда без них та з ними в стартовому складі кардинально відрізнялася. Доки Богданов відновлювався після травми і вливався в сезон, Олімпік необов’язково втратив декілька очок, а вже з ним у складі видав 11-матчеву безпрограшну серію.
Очевидно, що заміна зимовим втратам не стала рівноцінною. Крім того, частина новачків приєдналася до команди на другому зборі або ж вже після відновлення чемпіонату
Що казати – у порівнянні з грудневим матчем з Ворсклою на перший лютневий поєдинок з Динамо в Санжара вийшло сім нових виконавців. Другу частину чемпіонату почав фактично новий Олімпік – без Сергія Шестакова, Артема Шабанова, Антона Кравченко, Віталія Федоріва, Андрія Богданова, Володимира Прийомова та Мохи. Додамо ще відхід Антона Поступаленка, який не був гравцем основи восени, але міг ним стати навесні, а також повернення з оренди лівого бека Динамо Павла Лукянчука. Стабільною в кадрах була тільки воротарська позиція з Заурі Махарадзе та Артемом Кичаком.
Очевидно, що заміна зимовим втратам не стала рівноцінною. У захист Роман Санжар повернув двох колишніх Олімпійців – Дмитра Нємчанінова з Росії та Темура Парцванію з Десни, а також запросив Сергія Кулинича з Мінська (екс-Металург Запоріжжя). В центральну вісь донетчани підписали Сергія Вакуленка з Маріуполя та Артема Щедрого (екс-Олександрія), а на фланги півзахисту прийшли брати Генадій та Євген Пасічі з Вереса. В нападі конкурувати зі Станіславом Біленьким мав Руслан Кисіль (екс-Маріуполь).
Крім того, обставини селекції Олімпіка виявилися такими, що частина новачків, яких Санжар мусив відразу кидати в бій, приєдналася до команди на другому зборі або ж вже після відновлення чемпіонату. Це стосується центрбека Андрія Міщенка, який майже не грав у 2017 році, центрального півзахисника хорвата Йосіпа Вуковіча, який на зборі в Туреччині отримав ушкодження, атакуючого хава Зорі Леонідаса та нападника СК Дніпро-1 Юрія Захарківа. Тобто частина новачків мусила зігруватися з новою командою вже по ходу чемпіонату, а якісно робити це в засніженій морозяній Україні важче, ніж на турецькому зборі.
В атаці у Санжара була надія на Станіслава Біленького, який роззабивався восени і наколотив 8 голів на турецьких зборах. Але 19-річному нападнику ще важко у найвідповідальніший момент стати лідером команди. А головного асистента – Мохи, з його 6 гольовими пасами в першій частині чемпіонату, поруч з Біленьким уже не було…
Тим не менш, команда, яку знову зібрав в Олімпіку Роман Санжар, здатна на більше, аніж борсання в другій шістці УПЛ. Прогнозуємо, що саме донеччани й виграють цей втішний турнір. Інша справа – скільки часу буде в нових виконавців Санжара для втілення в життя глобальних цілей. Цей Олімпік – команда тільки до червня, чи принаймні 80% складу стартує і в наступному сезоні?
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
