Руслан Костишин був дуже близький до продовження казки
Колос свідомо вирішив зіграти другим номером. І якщо спочатку, десь до 20-30 хвилини, це виглядало дуже сумно, то далі вже було складно розгледіти на полі Рієку. Не вистачало лише ключового пасу, плюс холоднокровності на завершальній стадії. Ну, не може в кожному матчі залітати удар метрів з 25-30. Момент Селезньова – розкішний. І списувати все лише на погоду не варто. Євген заплутався на початку епізоду, а потім уже й газон завадив. Проблема в тому, що Колос знайшов цей шанс лише на 90 хвилині.
До того здебільшого обмежувався дуже перспективними підходами та відчайдушними дальніми спробами, які можна було покращити. Рієка не посоромилася вивчити суперника. Грамотно накривала у пресингу, не залишаючи багато простору в підготовці атак. Утім, працював і план Колоса. Домінувати в контролі було необачно. Адже коли команда Костишина розкривалася в позиційній атаці, це послаблювало редути ззаду. Не завжди встигали перебудуватися. Можливо, і в овертаймі українці надто азартно ходили в атаку – краще було поставити на прагматизм, засушити гру, якщо так можна сказати про наскрізь мокре поле. З іншого боку той самий шанс Селезньова розбурхав апетит, і зупинитися вже було важко.
Заміни послабили гру Колоса, в суперника – навпаки
Антюх і Смирний знову сподобалися найбільше в цій команді. Їх блискуче підтримували Кравченко, якому знадобилося трохи часу для приборкання нервів, і Ємець. Фланги атаки Ковалівки створювали багато проблем супернику, а ось партнери не завжди встигали за їхньою думкою. Багато чорнової роботи від Лисенка, функцією якого було більше ламати гру супернику, ніж атакувати самому. Селезньов же більше форвард моменту, штрафного майданчика.
Досі важко сказати, чи підходить екс-дніпрянин колективу, де всі повинні виконувати дуже енергозатратну роботу. Євген знайшов мужність визнати свою провину та попросити пробачення у роздягальні за свій промах. Та він хоча б намагався бути там, де моменти. А ось Морозко і син Костишина не змогли підтримати той рівень тиску на оборону суперника, який був при їхніх попередниках на полі. Натомість переможний гол суперника забив центральний захисник Есковаль, який вийшов на 91-й.
Знекровлена Рієка була прохідним суперником, але на перемогу награла
Надзвичайно прикра поразка, до якої все йшло. Все-таки статистика ударів (18:11), а особливо влучних спроб (7:2), домінування на стандартах свідчить, що хорвати були готові вмирати за перемогу на полі більше за суперника. Було чимало розмов у хорватській пресі про те, наскільки важливими для клубу є гроші за вихід у груповий турнір Ліги Європи. Колос від цих коштів не настільки залежить, адже для фінансово стабільної Ковалівки це більше розвага, ніж питання життя і смерті.
Водночас без більшості лідерів команда виглядає дуже важко, і Колос повинен був йти далі. Якби футбол не перетворився у водне поле, так могло й трапитися. Всі надії суперника тільки на стандарти та Андріяшевіча. Останній заробив вирішальний кутовий, після якого виграв верх і скинув під гольовий удар. Ну, а потім скористався фейлом Волинця, який недостатньо якісно зафіксував м'яч і випустив його перед суперником. Франко лише у вересні перебрався на правах оренди з Гента, де програв конкуренцію Безусу, Яремчуку і компанії.
Універсальний гравець атаки, який став символом успіхів Рієки та може закрити будь-яку позицію попереду. Це була блискуча багатоходівка. Продати Андріяшевіча в Бельгію за понад 4 мільйони євро і повернути в оренду за 1,6 млн. Найдорожчий футболіст обох команд весь матч створював різницю і внизу, і на другому поверсі. І навіть дещо дивно бачити в ЛЧ такий імпотентний Гент, якому не потрібні настільки креативні гравці. Ну, і трохи прикро. Адже після Франко в цій команді є ще Муріч, Куленовіч, Перейра і довго нікого іншого. Та й навіть їхній рівень не переважає гравців української команди. Тому Копенгаген не мав би помітити Рієку в плей-офф Ліги Європи.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
