Після того, як у семи матчах поспіль 20-річний футболіст забив дев’ять м’ячів, а потім відзначився результативним ударом ще й у дебютному поєдинку за національну збірну України, він опинився у центрі уваги футбольної Європи. Останнім часом все частіше доводиться чути про інтерес до молодого гравця з боку того чи іншого закордонного клубу. Остання інформація із цієї серії – турецький «Трабзонспор», до штату якого входять українці Арсеній Батагов та Олександр Зубков.
Чи варто київському гранду відпускати Пономаренка вже зараз, чи може зачекати рік-другий для набуття ще більшого досвіду, а відтак і зростання його вартості? Про це кореспондент UA-Футбол поцікавився у ексгравця «Динамо» та збірної України, а нині головного тренера запорізького «Металурга» Сергія Ковальця.
- Думаю, що чим раніше гравець виїжджає за кордон, тим краще для нього і для клубу, який його виховав. Ну і для національної збірної також, - сказав він. – Це повинно вирішувати керівництво київського клубу.
- Колись президент «Шахтаря» Рінат Ахметов сказав про один із можливих трансферів так: «Повинна поступити така пропозиція, від якої у мене не витримають нерви». Як гадаєте, керівництву київського «Динамо» варто піти таким же шляхом у відношенні Пономаренка?
- Ми ж розуміємо, що раніше такі гравці, як Шапаренко та Бражко теж розглядалися як кандидати на перехід до того чи іншого закордонного клубу. Обидва починали в «Динамо» досить потужно – так, як нині Пономаренко. Тому дуже важливо, щоб гравці не «перегоріли». Варто сказати, що ті наші футболісти, які поїхали у Європу, показують рівень класного футболу і доводять свою конкурентоспроможність у клубах різних ліг континенту, граючи досить потужно. І це для нашої країни досить вагомий фактор. Зайвий раз це говорить про те, що у Європі ти думаєш тільки про футбол. Там немає такого, що десь не дають зарплату або затримують преміальні. Нюансів сьогодні у нашому футболі багато, і ми навіть не беремо до уваги той факт, що у нашій країні зараз йде війна. Та на жаль, у нас це має місце. Футбол – це психологія, і мені згадуються слова Валерія Лобановського, який казав: «Як я можу змусити бігти футболіста три тести Купера поспіль, якщо йому ще не виплачені усі дивіденди?». У цьому контексті Лобановський – це велич, який виховав трьох володарів «Золотого м’яча». Він боровся за футболістів, вибиваючи у можновладців ті чи інші умови для них. І не дарма задають питання «Хто найкращий захисник у київському «Динамо» за всі часи існування клубу?», на що лунає відповідь: «Володимир Васильович Щербицький» (у 70-х – 80-х роках перший секретар ЦК Компартії України – прим. авт.). Втім, повернемось до Пономаренка. Чим раніше він потрапить до європейського клубу, тим краще. Він неодмінно звикне до нових умов, адже «за» говорить його молодість. За яскравий приклад можна взяти Андрія Шевченка, який поїхав до італійського «Мілану» у 22 роки. Ми пам’ятаємо, як його взяли під своє крило досвідчені гравці Мальдіні та Костакурта, які максимально адаптували його до італійського футболу.
