Заслужено? Більшою мірою, так. Однак критикани в своїх різких постах зчаста писали щось на кшталт такого: «Тепер зрозуміло, чому в ПСЖ у нього нічого не виходить», «слушно його критикують у Франції», «він і в ПСЖ нічого не демонструє». Ну, гнути банелюки на емоціях усі ми можемо, чого там. Та, власне, з цих дописів я висную, що переважна більшість авторів гнівних дописів на адресу Іллі матчів ПСЖ, у принципі, не дивляться. Спробуймо з’ясувати, наскільки ефективним є Забарний у складі свого теперішнього клубу.
Власне, в полі зору пізньозимовий і весняний період. Саме тоді накреслилася тенденція, що зберігається дотепер: матчі Ліги чемпіонів Ілля проводить на лавці запасних, а от в іграх Ліги 1 сумлінно відпрацьовує всі 90+ хвилин. До речі, ось ця формула, знайдена Луїсом Енріке, посприяла цілком пристойному рівню гри, демонстрованому українцем. 2-матчеві лігочемпіонські протистояння свого клубу з «Монако» та «Челсі» Забарний пропустив, і не скажу, що оборона парижан у тих двобоях являла собою зразок надійності. Благо, атака тримала високий рівень, зінкола й перевершуючи сама себе. Свідчення тому – 5 голів у ворота «аристократів» у домашній для ПСЖ грі.
Щодо матчів внутрішнього календаря за цей період, то Ілля за винятком однієї гри (проти «Монако», що прагнув реваншуватися за лігочемпіонське фіаско від парижан, і свого домігся) провів їх на високому рівні. Назагал середньомісячні оцінки Забарного за версією sofascore.com, й у лютому, й у березні, й станом на сьогодні в квітні становлять 7 або вище балів. Зазначу, що двічі за цей час той самий sofascore.com пошанував Іллю оцінками 7,6 (сухі матчі проти «Гавра» та «Ніцци») й однораз – оцінкою 7,4 (сухий домашній матч проти «Меца»). Водночас whoscored.com у матчі з «Ніццею» оцінив дії Іллі в 7,72 бала.
Зазначу, що в матчах проти «Гавра» та «Ніцци» українець виграв абсолютно всі єдиноборства як верхові, так і низові. А, скажімо, дуелей на 2-му поверсі в матчі з «Ніццею» було аж 5. У грі проти «Меца» на рахунку Іллі – 99% точності передач, водночас 100%-ний показник точності лонгболів. Власне, назагал у Лізі 1 за відсотком точних передач наш земляк іде 5–6-м упродовж сезону, перебуваючи в тій турнірній таблиці посеред своїх партнерів по ПСЖ на кшталт Вітіньї чи Вільяна Пачо й істотно відстаючи лише від двох гравців «Страсбурга»: Ендрю Омобаміделе й Мамаду Сарра. Проте страсбурзькі гравці провели куди менше за Іллю матчів у чемпіонаті, а ігрових хвилин – і поготів. Водночас показово, що назагал за середньоматчевою кількістю передач Забарний тримається на 4-му місці в Лізі 1 цього сезону.
Як оцінити його гру проти «Тулузи» після невеселої для України назагал і для Іллі зокрема міжнародної павзи? Зізнаюся, дуже цікаво було поспостерігати за тим, чи відновився Ілля психологічно після безваріантної поразки синьо-жовтих від інших синьо-жовтих. І вчергове констатую неабияку психологічну стійкість оборонця. Помітив і за попередніми етапами його кар’єри, що зчаста за провальною грою йде цілком добротна, а надалі – висококласна. В домашньому матчі проти «Тулузи» Забарний знову вийшов у старті столичан, й знову виграв абсолютно всі дуелі як на землі, так і в повітрі. Однораз по-справжньому врятував свою команду від голу після того, як російський кіпер ПСЖ (назагал не найкращий для нього матч) не розрахував відскок і проскочив повз м’яч, створивши в такий спосіб величезну небезпеку біля своїх воріт. Ілля в самовідданому підкаті виправив воротарський ляп. Гостьова команда в тій грі раз по раз намагалася закинути м‘яч за спину українському оборонцю, однак Ілля щоразу був уважним. У 2-му таймі після стандарту в штовханині біля воріт гостей Забарний мав гольову нагоду, однак колеги Іллі – оборонці «Тулузи», підтриманні воротарем окситанців, – зіграли в тому епізоді самовіддано. Сподобалася і відчайдушна спроба українця врятувати м’яч після не надто вдалої передачі партнера, та все ж таки гості заробили право на аут тоді. В матчі проти «Тулузи» втретє в сезоні (й уперше поточного календарного року) загальна кількість передач, зроблених українським центрдефом, перевищила сотню. Трохи не сподобалося те, що в 2-му таймі в Іллі почастішали неточні передачі (все ж таки матчі за збірну відібрали як емоційні, так і фізичні сили), що взагалі для нього в ПСЖ нехарактерно. Відтак і загальний відсоток точності пасів – 92 – нижче, ніж у попередніх іграх, та й 50%-ва точність лонгболів – це аж ніяк не привід для гордості.
Втім, пресу у Франції після п’ятничного матчу Забарний дістав непогану, адже неточні передачі у вічі спостерігачам не кидалися та не надто вплинули на потенційну небезпеку біля воріт столичан, а от порятунок після помилки росіянина добре запам’ятався медійникам. Тішить у грі Іллі ще те, що за розглядуваний нами період він напрочуд мало фолив (за 5 останніх матчів чемпіонату в пасиві українця сумарно лише 1 порушення правил!) і не бачив перед собою жовтих карток. Востаннє його було попереджено в паризькому дербі на самому початку календарного 2026-го.
Нещодавно звернув увагу на високі показники точності передач Забарного в контексті топових чемпіонатів і зокрема молодих гравців. Він там близько до вершини. Якщо ж брати всіх гравців топової європейської п’ятірки національних ліг безвідносно до їх віку, то Ілля стабільно тримається в 15-ці кращих і за загальною кількістю пасів, і за відсотком точних передач. Ми якось забуваємо, що Іллі лише 23, й у цьому віці він є капітаном національної збірної і найдорожчим українським гравцем, хай як можна ставитися до оцінковості суджень експертів transfermarkt.de. Безумовно, сама вже клубна приналежність до чинного переможця Ліги чемпіонів накладає на Забарного величезний тягар наших очікувань. Власне, ті очікування не є суто нашими проблемами (красномовство болотних футболістів у нас чомусь дотепер у шані). Просто, слабуючи не узагальнення, чимала частина українських уболівальників ладна переносити своє розчарування від гри одного з лідерів збірної на клубну площину. Як на мене, цього не варто робити. Тим, хто не може втриматися від відповідних паралелей, рекомендую дивитися матчі ПСЖ у національному чемпіонаті. Багато цікавого можна вгледіти.
А з думкою, що для національної збірної було б краще, якби Ілля залишився у «Борнмуті», може, й можна було б погодитися (для захисту «вишень» в англійській Прем’єр-лізі заледве чи не щотуру – складне випробовування, яке дає змогу тримати центрдефів у тонусі), однак подивимося за розвитком ситуації. Чи буде й надалі для Іллі в клубній частині кар’єри ефективною нинішня формула: 90 хвилин в Лізі 1 – лавка в Лізі чемпіонів?
Олексій РИЖКОВ
