«В УПЛ у киян одна модель гри. У єврокубках – інша. Два роки тому ця інша модель приносила успіх. Чому не принесла зараз - питання складне. Потрібно бачити систему підготовки. Можливо, команда пересичена. Може, не вистачає нових ідей. Або втомилася від тренера і вже не сприймає його. Тоді команда грає по накатаній, але тільки в єврокубках не працює накат. Там треба вигравати серцем.
Загалом, Динамо стало грати інакше. Раніше було більше роботи на просторі, з акцентом на флангові атаки. У 2016 році я захоплювався командою Сергія Реброва. Наскільки чітко там була побудована структура трикутників у 4-3-3. Якщо трикутник закривається на одному фланзі, йде розворот через опорних і просування через протилежний. Відчуття структурності гри було дуже потужне. Не команда, а машина. Футбол на рівні шахів!
Якщо брати останній матч із Ворсклою, то виокремлю вхід п'яти гравців у простір шириною приблизно «30х10 метрів». По суті, це вже футзал, де вирішує індивідуальну майстерність таких технарів як Буяльський, Ярмоленко, Ванат, Волошин... Іноді Караваєв входив до зони проекції дальньої штанги. Андрієвський і Бражко відповідали за роботу в підіграші - перебуваючи трохи позаду.
Потрібно зрозуміти – хто у цій команді ключовий гравець і думати як його закрити. Таких футболістів може бути двоє. Але не більше. Ярмоленко, наприклад, грає на перший погляд тіньову роль, але насправді вона ключова. 10 проникаючих передач за матч – як від цього відмахнутися?»
Хочеш допомогти ЗСУ 🇺🇦?
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
