— Георгію, минулий клубний сезон став найкращим у твоїй футбольній кар’єрі?
— Беззастережно, так. Я ще не досягав таких високих результатів, при цьому, це був, так би мовити, мій перший повноцінний сезон, як гравця основної команди в плані ігрового часу.
— У чому секрет успіху «Олександрії», яка зуміла переписати історію, посівши друге місце?
— Я вважаю, що головна причина — це злагоджена робота всього клубу. У колективі була прекрасна атмосфера. І це стосується не тільки сезону, що завершився, а й до цього, оскільки процес формування і становлення команди розпочався з приходом на пост головного тренера Руслана Петровича Ротаня. У нас було величезне прагнення перемагати, а віра у свої сили тільки підкріплювала наші результати.
— Ти говорив, що найкращий свій матч провів проти «Вереса» (1:1). А чи був поєдинок, після якого ти був украй незадоволений своїми діями?
— Це була зустріч із «Динамо» (0:3), оскільки пропущений перший гол, коли я пішов на вихід на стандарті й не дістався до м’яча, вважаю, вплинув на подальший перебіг подій.
— Враховуючи, що ти киянин, матчі проти «Динамо» для тебе принципові?
— Ні. Як і поєдинки проти «Шахтаря», у структурі якого я пробув кілька років. Було виключно розуміння сили суперника, що додавало бажання якнайкраще зіграти на тлі такого опонента, не більше того.
— У структурі «Олександрії» ти з 2021 року. Юрій Гура, коли був головним тренером, не сильно тобі довіряв, чи вся справа в молодості?
— Я не можу сказати, що він мені не довіряв, просто потрібно було враховувати вік, до того ж мій конкурент мав більше досвіду, можна сказати, був більш сформованим голкіпером. І це був вибір наставника.
— Повною мірою в тебе вже повірив Руслан Ротань?
— Так.
— Чим сильний цей тренер?
— У Руслана Петровича є чітке бачення того, як він хоче, щоб діяла його команда. При цьому кожен футболіст знає, що йому потрібно робити і що не потрібно в цій структурі гри. Наставника вирізняє вміння донести до підопічних свої вимоги, тому гравцям легше це втілити в життя на футбольному полі, що було запорукою успіху.
— Ти згадав про колектив. За свою поки що нетривалу кар’єру, він в «Олександрії» був найкращим?
— Безперечно. Мені більше нічого додати.
— Фанфари відгриміли, що далі?
— На даний момент я їду на молодіжний чемпіонат Європи. У нас почався тренувальний збір. Тому поки що всі думки про це. А що стосується клубної кар’єри, то мій контракт належить ізраїльському «Маккабі» Хайфа, куди я повинен прибути після Євро.
— Звісно, поки невідомо, хто буде першим номером збірної України на чемпіонаті Європи, але ти відіграв свій перший повноцінний сезон. Чи є за спиною втома?
— Фізично і морально я готовий. Це новий виклик. Саме розуміння того, що ти виступаєш за збірну своєї країни, тільки додає мотивації.
— Данія, Фінляндія, Нідерланди, Україна. Хто фаворит групи?
— Поки складно сказати. Я бачив матчі данців і фінів. Можу сказати, що це дуже сильні суперники за багатьма аспектами гри. У цих поєдинках необхідно буде докладати максимум зусиль, щоб домагатися позитивного результату.
— Чого можна або потрібно домогтися на чемпіонаті Європи, щоб бути задоволеним?
— Виграти турнір. Завдання завжди має бути максимальним. Спортсмена завжди може задовольнити тільки перемога. Зрозуміло, що до великих успіхів необхідно рухатися поступово. Потрібно йти від гри до гри, щоб говорити про якісь глобальні цілі.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
