«Виявилося, що сантехнік злив воду із системи, потім залив назад. Не спрацювало, а він пішов додому. За ніч система замерзла. Ми до цього стосунку не мали, бо у нас є котел. Це сусіди ходили, з’ясовували. Після останнього обстрілу у будинку зникла ще й вода, як у всьому місті. Коли в нашому районі людям повернули воду, у нас вона так і не з’явилася.
Чоловік пішов до начальника ЖЕДу (житлово-експлуатаційна дільниця – прим.), щоб з’ясувати, у чому причина. Вони ввічливо поговорили. Той може підтвердити. Виявилося, що комунальники не змогли повернути воду, бо замерз бойлер, через який вода циркулює. Сантехнік вчасно його не утеплив, хоч йому давали таку вказівку.
Аварійна бригада, яку викликали на допомогу, кілька годин поспіль відігрівала замерзлий бойлер. Роботи мали закінчити працівники ЖЕДу. Дивлюся у вікно, аварійка вже поїхала, а води нема. Я та ще три жінки з нашого будинку спустилися до підвалу. Дивимося, працівники ЖЕДу, зокрема пан Микола, закрили свою каптерку і йдуть додому. Мовляв, у них закінчився робочий день, а було пів на п’яту вечора.
Я стала в дверях і кажу: «Миколо, я вас не випущу звідси, поки у нас не буде води». Спокійним тоном, я його на ти навіть жодного разу не назвала. У відповідь він мене штовхнув і обматюкав. Так і сказав: «За**ала». Мене підхопила сусідка. Після цього я зателефонувала Льоші: «Спускайся, як же так – на мене вже руку піднімають».
Чоловік прийшов, але він не бив слюсаря, хіба що штовхнув у плече. Я вам присягаюся. Після цього слюсар трохи покрутився біля труб і пішов – роботу не доробив. А потім викликав поліцію та вирушив до лікарні. До нас поліцейські того вечора приходили. Ми були шоковані.
До речі, репутація у цього сантехніка серед наших мешканців дуже погана – без грошей не виконує жодних заявок мешканців. Скинуться, лише тоді він іде і щось робить. Але річ навіть не в цьому. Він просто непорядна людина. Ми в шоці. Я ніч не спала. Написала якась його знайома журналістка, вони начебто живуть в одному будинку. Це все підхопили – як-не-як «монстр», олімпійський чемпіон. А правда? Навіщо?
До речі, у пана Миколи, на відміну від мене, навіть свідків немає. Мешканці нашого будинку теж начиталися цієї «правди», телефонують та обурено кажуть, що готові свідчити і розповісти, як усе було насправді», – розповіла Інна Михайличенко в інтерв'ю Фактам.
