Якби був провал – це було б занадто. «Динамо» зараз у кризі, але Мірча Луческу – достатньо грамотний та досвідчений тренер для того, аби не дозволити команді «розсипатися», наче пісок на пляжі. За багатьма статистичними показниками у неділю «Динамо» не поступилося «гірникам». Але це не означає, що команда Ігоря Йовічевіча виграла незаслужено. Просто «Шахтар» чіткіше діяв на завершальній фазі атак, що й не дивно, зважаючи на перманентні проблеми «Динамо» з нападниками.
Ігрова рівність за деякими компонентами – це не припущення і не наслідок візуального сприйняття. Це факти, підтверджені статистикою. Гравці «Динамо» виконали трохи менше ТТД (689 проти 737-ми у «Шахтаря), але відсоток успішних ТТД виявився однаковим – по 82. «Шахтар» завдав лише на один удар більше (десять проти дев'яти), і навіть різниця у кількості точних ударів виявилася несуттєвою – 7:6. Різниця виявилася у показниках гостроти, що несли ці удари.
Загальне значення «очікуваних голів» Шахтаря» – 2.4. Аналогічний показник «Динамо» не дотягує навіть до «одиниці» (0.88). Такий розподіл можна пояснити тим, що гравці «Шахтаря» більшість своїх ударів завдали з центральної зони, тоді як «динамівці» били переважно з гострих кутів. Тут ключову роль відіграло як уміння захисників відтісняти опонентів на невигідні ударні позиції, так і вміння атакерів знаходити прямі, а не «звивисті», шляхи до воріт.
Зона ударів у викоанні гравців «Шахтаря» (вгорі) і «Динамо» (внизу) / фото - InStat
Критичних помилок у роботі з м'ячем у «Динамо» не було. Команди приблизно порівну володіли м'ячем (53 на 47 на користь «Шахтаря»), але у киян було менше втрат (51 проти 56-ти). За втратами на своїй половині поля – абсолютна рівність (по одинадцять), що тільки підкреслює винесений у заголовок висновок: ефективність дій футболістів «Динамо» була значно нижчою, аніж ефективність дій «Шахтаря». За практично однакової інтенсивності команди геть по-різному діяли на чужій половині поля. 3:1 за кількістю голів – це лише верхівка айсберга. «Шахтар» суттєво як для такої гри переважав «Динамо за кількістю створених гольових моментів: дев'ять проти шести.
«Динамо» провело тільки на дві позиційних атаки менше, аніж «Шахтар» (50 проти 52). Але у киян виявилося більше позиційних атак з ударами – шість проти чотирьох. Гадаєте, «Шахтар» робив ставку на стрімкі випади, тому й така картина позиційного наступу? Нічого подібного. У «Динамо» є перевага за швидкісними атаками – вісім проти семи.
«Шахтар» частіше атакував зі стандартів, хоча фолів обидві команди допустили порівну (по дванадцять). План Мірчі Луческу, вочевидь, полягав у тому, аби змусити «Шахтар» грати в не дуже улюбленій для Ігоря Йовічевіча манері першого номера. Принаймні, у Лізі чемпіонів «гірникам» зручніше діяти тоді, коли суперник володіє м'ячем, а «Шахтар» може нав'язувати пресинг. У Класичному було по-іншому: «Динамо» сідало вглиб поля, зустрічаючи суперника низьким пресингом. Загалом таких атак, - які були зустрінуті низьким блоком, - було дев'ять. Але тільки одного разу «Динамо» зуміло відібрати м'яч і повністю нівелювати наступ суперника. Спроб організованого високого пресингу у виконанні «Динамо» було п'ятнадцять, і п'ять з них виявилися вдалими. Ефективність пресингу у центрі поля була вищою, але все одно «Динамо» раз за разом опускалося до свого штрафного майданчика.
Зони колективного пресингу у викоанні «Динамо» / фото - InStat
Але найгірше навіть не це. Найгірше для київської команди те, що вона часом взагалі втрачала ритм у площині колективних синхронних дій. Були 22 атаки «Шахтаря», в ході яких він взагалі не натикався на пресинг – тільки на оборонні дії суперника безпосередньо перед воротами. «Динамо» таку розкіш отримувало значно рідше – п'ятнадцять разів.
Доволі складно пояснити різницю у кількості та якості ключових передах. Це вже не ті часи, коли «Шахтар» тягнули вперед бразильці, а футболісти «Динамо» поступалися їм у площині індивідуальних якостей. Зараз рівень майстерності футболістів обох команд приблизно однаковий, але «Шахтар» впродовж матчу робить вісім ключових передач, а «Динамо» – п'ять. Навіть у такому «примітивному» елементі як «навіси» «Динамо» не змогло нав'язати свої правила: десять проти шести на користь «Шахтаря».
Немає сенсу відзначати окремо футболістів, адже результат «Шахтареві» забезпечила передусім перевага в ефективності командних дій. Але хочеться звернути увагу на декілька нюансів. По-перше, те, що аж семеро гравців «Шахтаря» били по воротах. Але і «Динамо» дало гідну відповідь, почергово виводячи на ударні позиції шістьох своїх гравців. А лідер киян за цим компонентом (Віктор Циганков – чотири удари) навіть перевершив лідера «Шахтаря» (Олександр Зубков – три удари). Але ж Зубков забив, а Циганков, попри два влучання, навіть не дотягнувся до показника 0.5 xG.
По-друге, це гра у центрі поля. Георгій Судаков виконав 54 передачі з точністю 91 відсоток, Артем Бондаренко – 44 передачі з відсотком успішності 98 (!). У «Динамо» такий гросмейстерський рівень тягнув Сидорчук (55 передач з відсотком точності 95). А ось Шепелєв випав – лише 88 відсотків точності (хоча у нього є один ключовий пас).
Нарешті, гра Владислава Ваната. Центрфорвард «Динамо» провів 18 єдиноборств, з яких виграв 44 відсотки. Це показники рівня Артема Бєсєдіна, якому їсти не давай – лиш би боровся. Різниця в тому, що Ванат ще й забив, а для Бєсєдіна гол – така ж рідкість, як для студента з гуртожитку домашня їжа.
змінюється, розвивається, пристосовується до умов, які диктує час. У «Динамо» ж – застій. Напевно, це зараз основна причина того, що у результатах команд такі різкі контрасти.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
