«У ці дні, коли найсильніші національні команди виборюють на аренах Катару титул чемпіонів світу, я не міг не згадати про інших чемпіонів світу — українських! Три з половиною роки тому ми щиро раділи із успіху наших юнаків, які стали чемпіонами світу серед 20-річних.
Хотілося вірити, що найкращі із тих чемпіонів стануть згодом провідними гравцями національної команди і приведуть її хоч до яких-небудь успіхів. Приблизно так, як це зробили їхні попередники — чемпіони світу серед 19-річних 1977 року. Гравці тої команди Володимир Безсонов, Андрій Баль, Сергій Балтача на довгі роки стали провідними виконавцями київського «Динамо» та збірної СССР.
А де наші нинішні чемпіони? Супряга, Цитаїшвілі, Булеца, Конопля, Бондар, Хахльов, Корнієнко, Дришлюк, Сафронов, Лунін, Різник, Безкоровайний, Чех, Сікан, Снурніцин, Попов, Кащук, Устименко, Мусолітін, Веремієнко, Кучерук? Ці хлопці вже далеко не юнаки але жоден із них не досяг рівня не те що справжніх, а не юнацьких чемпіонів світу, а хоча би рівня стабільних гравців збірної України, яка поки що аж ніяк не належить до світової футбольної еліти. Хочете знати чому це сталося? Тоді згадайте хто нині є чемпіоном світу серед двадцятирічних. Самі згадайте без гугла. Не вийшло? Отож!
Не маю жодних претензій до наших чемпіонів світу. Вдячний їм за той титул і за позитивні емоції. Розумію, що ця історична (для них) перемога стала можливою завдяки вірній стратегії тренерів, старанню гравців та удачі. Але не це було вирішальним! Наші юнаки стали чемпіонами світу тому, що у нормальних футбольних країнах, тих що нині виборюють титул чемпіонів світу, найкращі юнаки не грали, не грають і не гратимуть за свої юнацькі збірні. У свої двадцять років вони вже є провідним гравцями своїх клубів і навіть національних збірних. У тій же Франції нікому навіть на думку не спаде вимагати від клубів відпускати свої юних зірок до команд 20-річних. І ніхто там не переймається не завжди вдалими виступами своїх юнацьких команд.
А ми, на жаль, і досі не готові вірно оцінювати поодинокі успіхи наших юнаків, які трапляються десь один раз на десять років. Ми ніяк не збагнемо, що титули чемпіонів серед 18-річних, 19-річних, 20-річних, 21-річних і т.д. зовсім не є предметом для особливих гордощів або свідченням високого рівня футболу країни. Юнацькі титули — це лише аванс молодим футболістам, які або скористаються ним або ні, так і залишившись «вічними юнаками». Приблизно як наші чемпіони світу 2019 року», — написав Несенюк на своїй сторінці в соціальній мережі Facebook.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
