– Наприкінці 2015-го ви розірвали гомілкову зв'язку. Це пришвидшило ваше прощання з футболом?
– Ні, це зовсім не причина… Я дуже швидко відновився. Буквально через 15-20 днів вже перебував у строю. Проблема полягала у тому, що Металург розпадався. У моїй голові це не вкладалося – як далі бути, куди рухатися. Я не хотів йти у клуб нижчого рівня. Мені було прикро ще й тому, що я перебував у чудовій формі.
– І все ж Металург зникає. Які варіанти у вас були?
– Дзвінків я отримував багато, але ці клуби суттєво поступалися Металургу у всіх планах. Через це я пропустив 8 місяців, хоча перебував у прекрасній формі. Мені 32, я почувався добре, але мав зробити паузу. Лише згодом ухвалив рішення та пристав на пропозицію Вардана Ісраеляна. Тому підписав контракт із кам'янською Сталлю, де провів 6 місяців.
– Повертаючись до тієї травми. Її вам завдав Домагой Віда, однак рефері за його підкат навіть жовтої не продемонстрував. Захисник Динамо просив у вас пробачення?
– Ні, нічого такого. Я ще 40 хвилин провів на полі (насправді Лазіча замінили на 21-й хвилині). Не знав про серйозність ушкодження. Взагалі я такий гравець, що можу терпіти і грати до кінця. На жаль, тоді цим тільки гірше собі зробив.
– Того вечора Металург програв Динамо 0:6. Однак киянам ви «горіли» ще більше – двома роками раніше програли 1:9, а єдиний гол забили саме ви.
– За нас грали кілька хлопців з молодіжної команди. До того ж дуже швидко ми опинилися у меншості, коли вилучили Дениса Голайдо. Одразу після цього Ярмоленко забив. Проте наш тренер Сергій Ташуєв хотів відігратися, ми зіграли відкрито. Майже кожна атака Динамо завершувалася забитим голом.
– У роздягальні після гри розбору польотів не було?
– Ташуєв усіх заспокоїв: «Нічого страшного не сталося. Ми вдома переможемо. Це лише три очки». І дійсно, так і сталося – у другому колі Мораєс оформив дубль, а ми виграли 2:1.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
