Від Маріса Верпаковскіса ми очікували більшого, ніж 11 голів у 49 матчах. Але спостерігати за його грою часом було справжнім задоволенням - швидкий, вибуховий, по-хорошому нахабний. Після нього таких динамівських за стилем форвардів у київському клубі було небагато, якщо взагалі були.
А головною ударною силою «Шахтаря» був Брандао - гравець, який примудрявся мазати з забійних позицій частіше, ніж Луїс Адріано в гірші роки. Зате забивав у ситуаціях, де не кожен зможе навіть пробити.
Андрій Воронін у відборі на ЧС-2006 забив лише одного разу. Зате як - приніс перемогу в ключовому матчі з Данією.
«Карпати» грали у першій лізі. Причому з першого разу не змогли повернутися у вишку, зайнявши лише 6-е місце. Львів'яни, слабо назвати всіх гравців на цьому фото?
Ротаню - тільки 24. І він - у футболці «Динамо». Правда, у Руслана в Києві виходило далеко не все, та й травми підвели. Через два роки він повернувся в «Дніпро».
Голова і стрижень «Шахтаря» - Звонімір Вукіч.
Тим часом Шевченко запалював у «Мілані» - дійшов до фіналу Ліги чемпіонів. Але в тому легендарному матчі проти «Ліверпуля» не забив вирішальний пенальті.
Андрій Гусін та його забавний, але переможний гол грекам - таке неможливо забути.
Фантазіста «Динамо» тих часів - Флорін Чернат.
Легенда «Динамо» Валентин Белькевич проводив один із останніх сезонів у футболці київського клубу - вже не так вражав, але, як і раніше, залишався мозком команди.
Сергій Закарлюка - гравець, який умів на полі все, але один із найскладніших людей українського футболу, що завадило йому заграти на вищому рівні. У 2005-му він перейшов у донецький «Металург».
Тимощук ще не перейшов у «Зеніт». Фото взагалі рідкісне - «Шахтар» нечасто грав у чорній формі.
Захист збірної без нинішнього виконавчого директора «Дніпра» Андрія Русола було неможливо уявити. Один із найрозумніших захисників у нашій історії.
Кращий бразилець в історії «Динамо» Діого Рінкон ще не став товстуном, який втратив інтерес до гри - забивав, роздавав і, мабуть, був кращим гравцем тієї команди.
Багато хто вже не пам'ятає, але Шевчук тоді ще бігав за «Дніпро».
Харрісон Омоко проти Еммануеля Окодуви - навіть у рядових матчах зустрічалися вогненні дуелі.
Збірна грає у Грузії вирішальний матч за вихід на ЧС-2006. Трансляція на Європейській площі в Києві збирає кілька тисяч уболівальників. Наші грають унічию - і отримують квитки до Німеччини. Достроково, першими з усіх збірних відбору.
Головний тафгай українського футболу - Володимир Єзерський. «Дніпро» тоді пробився у груповий раунд Кубка УЄФА - грав з «Мідлсбро», АЗ, «Грассхоппером» і «Літексом», але не вийшов у плей-офф.
Один із символів нашого футболу нульових - Олексій Бєлік. Таких називали «вічно перспективний».
Олександр Косирін - найкращий український форвард тих часів, якщо не вважати топ-клуби тих часів. Таких класних таранних нападників у нашому чемпіонаті після нього, здається, і не було.
Перше золото Мірчі Луческу в чемпіонаті України.
Реакція київських фанатів на чемпіонське коло пошани «Шахтаря» після перемоги над «Динамо» в останньому турі чемпіонату.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
