«Жабченку не сподобалася моя реакція на пенальті»
– Євгене, Вардару вдалося пройти Мальме – нещодавнього учасника групового етапу Ліги чемпіонів. Сенсація чи закономірність?
– Від Вардара вже не перший сезон очікують проходу у третій кваліфікаційний раунд. Нам випав дуже серйозний суперник – Селтік, Лудогорець і Мальме я вважав найскладнішими опонентами. Дуже приємно, що все так закінчилося. Щодо поєдинку, то ми заслужили на перемогу своєю грою – особливо у другому таймі. До наступного раунду Вардар пройшов закономірно.
У мене, як захисника, було багато роботи. Шведи дуже агресивно грали в атаці. Але ми впоралися, всі дуже щасливі. Через кілька днів Вардару виповниться 70 років. Вдалося зробити приємний подарунок.
– Чи важко протистояти Маркусу Розенбергу – досвідченому форварду Мальме, який свого часу пограв за Аякс, Вердер, Вест Бромвіч?
– Він таки забив у наші ворота, але з пенальті. З екрану не настільки добре все помітно, як на полі. Я ж зауважив, що він під час гри виконує роль другого тренера для своєї команди. Розенберг постійно щось підказує, неодноразово підходив до наставника Мальме і з ним консультувався.
Тим не менше, проти Маркуса наша оборона зіграла дуже добре. Особливого простору для маневрів у нього не було. Але гравець він хороший, досвідчений. Це помітно у тому, як діє позиційно. Розенберг намагався притиснути нас до воріт, увесь час стояв в офсайді.
– На матчі працював Анатолій Жабченко. Нормально відсудив?
– Його роботу можна поділити на два тайми. Я досі не переглядав той пенальті, який Жабченко поставив у наші ворота в першому таймі. Але певні сумніви у мене були. Гаразд, не беремо цей епізод до уваги. Згодом наш форвард вибігав сам на сам, але суперник, який підсковзнувся, схопив його за ногу. Я вважаю, що це – очевидне вилучення. Жабченко оцінив фол лише попередженням. Можливо, я не знаю всіх тонкощів суддівства. Через 10 хвилин схоже порушення – знову жовта. Плюс – за гру рукою потрібно було призначати пенальті у ворота Мальме ще в першому таймі.
Зате другий тайм він відпрацював на дуже високому рівні. При рахунку 2:1 чи 3:1 суперник падав у нашому штрафному майданчику – це чиста симуляція. Жабченко розібрався правильно. Він був непомітний на полі, а це головний критерій успішної роботи арбітра.
– Вас Жабченко нагородив жовтою карткою. Було за що?
– Я отримав попередження за реакцію. Нічого нецензурного не сказав, але моя реакція на пенальті йому, напевно, не сподобалася.
«Данський прикордонник побажав нам успіху»
– Домашній матч проти Мальме ви змушені були провести не в Скоп’є. Чи хороший саппорт забезпечило місто Струміца?
– Підтримка була, усі білети на матч – розкуплені. Але це не наш дім. Суперників ми приймаємо в Скоп’є. У зв’язку з підготовкою до матчу між Реалом та МЮ за Суперкубок УЄФА, нас позбавили можливості грати в рідних стінах. Сподіваюся, тепер пройдемо ще й Копенгаген. Дуже хочеться грати вдома, при 33 тисячах глядачів.
– До речі, на Суперкубку збираєтеся побувати?
– Ще не знаю, чи вдасться піти, бо десь у цьому ж часовому проміжку в нас матчі Ліги чемпіонів. Якщо чесно, то походу на Реал – МЮ у планах немає. Пріоритет – свої матчі. Краще нікуди не підемо, зате пройдемо в наступний раунд євротурніру (Усміхається).
– Проти Копенгагена готуєте ще один сюрприз?
– Розповім вам цікавий випадок. У Мальме ми летіли саме через Копенгаген. Від аеропорту у пункт призначення їхати всього якихось 20 хвилин. Наскільки я зрозумів, данці і шведи один одного недолюблюють. Данський прикордонник, перевіряючи паспорти, зненацька сказав: «Успіху! Я сподіваюся, ви їх обіграєте». Бачите, тепер гратимемо із Копенгагеном. Потрібно летіти через Мальме, щоб вже шведи побажали нам успіху (Сміється). Можемо наробити трохи галасу у єврокубках. Добре, що перший матч зіграємо на виїзді.
– Чи є конкретне завдання перед командою у цьому турнірі?
– Насамперед, було важливо подолати другий, оцей зачаклований кваліфікаційний раунд. Тепер стало легше у психологічному плані – вже немає того тиску. Четвертий кваліфікаційний раунд Ліги Європи ми собі вже гарантували. Чому б ні? Команда у нас хороша. Поборемося.
– У складі Вардара грає Балотеллі…
– Це не Маріо (Усміхається). Він – бразилець. Нічого спільного зі знаменитим італійцем у нього немає. У чемпіонаті Македонії періодично забиває, а от в Лізі чемпіонів не реалізував кілька дуже хороших моментів. Для оборони нашої команди це стало шоком. Я трохи сердився на нього. Можливо, він приберіг усі свої голи для Копенгагена?
– Ваш наставник – Гоце Седлоскі, відомий у минулому футболіст, який виступав в Англії, Японії, Туреччині. Опишіть його людські та тренерські якості.
– Тренер прищеплює Вардару агресивний футбол. Принаймні у чемпіонаті ми постійно пресингуємо своїх суперників. До речі, я не знав, що він грав у Туреччині. Мені відомо, що Седлоскі грав у загребському Динамо, у Спліті, капітаном був. Провів найбільше матчів в історії збірної Македонії. Тут його дуже поважають. Хороший тренер, хороша людина.
На фото: Гоце Седлоскі (ліворуч)
– Як вам життя у Македонії? Мову вже освоїли?
– Для нас зовсім нескладно вивчити македонську мову, бо вона дуже схожа на українську. Через три місяці будь-який українець може вільно розмовляти македонською. Життя тут значно спокійніше, ніж в Україні. Немає метушні, ніхто нікуди не поспішає, менше автомобілів на вулицях. А ще тут дуже спекотно. У нас сьогодні «плюс 45». У перші півроку це стало для мене справжнім шоком – важко було зібратися навіть на тренуванні. Можливо, Македонія не настільки розкручена, але тут є на що подивитися.
«Кварцяний вміє бути добрим»
– У Вардар ви перейшли із Волині. Ваш головний спогад про роботу з Кварцяним?
– Період у Луцьку склався для мене не найкращим чином. Маю на увазі ігровий час і деякі інші фактори. Але все ж дещо хороше я взяв для себе від цього кар’єрного відрізку. Я знаю, чого ви очікуєте – якихось феєричних історій. Але, насправді, кожна гра Волині – це вже історія. Єдине, що можу сказати про Кварцяного, – людина справді любить футбол. Звичайно, у нього своєрідні методи і бачення футболу.
– Траплялися випадки, коли Кварцяний був неочікувано добрий?
– Так, і таке часто траплялося. Всі знають Віталія Володимировича на емоціях. Але він вміє бути добрим. Не знаю, з чим пов'язані такі перепади. Іноді навіть після програних матчів він приходив усміхнений і жартував.
– Коли розпочалася російська окупація Криму, ви грали за Севастополь. Покинули цей клуб з ідеологічних міркувань чи у зв'язку з відсутністю перспективи?
– Спершу існував варіант, що ми переїдемо, як це зробила Зоря. Але шансів на це було мало. Потім довелося забирати документи і працевлаштовуватися. Заворушок там ніяких не виникало. Це все – політика, я від цього далекий. За Севастополь гралося приємно – це дуже футбольне місто. Всі бачили, що там вміють вболівати по-особливому. Згадую цей період із приємністю.
– З ким із колишніх партнерів, які залишилися в Криму, ви зараз підтримуєте зв'язок?
– З Олександром Жабокрицьким. Нечасто, але іноді переписуємося. Він виступає у місцевому чемпіонаті. Чимось похвалитися не може. Краще там жити не стало – це точно. Але Жабокрицький облаштувався – сім'я, діти. Вже нема сенсу кудись переїжджати з Криму.
– Що це за неприємна історія із агентом Олександром Панковим, якого ви назвали «самозванцем», а він вас «брудним і нечесним хлопцем»? Інцидент вже вичерпано?
– Можу сказати, що я це все не починав. Я – людина неконфліктна і я – за правду. Не хочу нікому створювати клопоти, але й проти того, щоб зачіпали мене. Сподіваюся, все закінчиться по-доброму. Мені ще є що сказати, але не хотілося б це виносити на загал.
– Ви є вихованцем київського Динамо – кілька років виступали за другу та третю команди. Хотіли б перетнутися із рідним клубом вже у груповому етапі Ліги чемпіонів?
– Ой, та я мрію про це! Федерер, вигравши Вімблдон, сказав, що потрібно мріяти – і все вдасться. Тож чому б ні? Не знаю, які там розклади. Можливо зустрінемося з Динамо вже у четвертому раунді кваліфікації. Буде приємно зіграти.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
