– Євгене, після феєричної перемоги над Фенербахче ваша команда почувається у статусі героїв Македонії?
– Я б не сказав, що ця перемога була феєричною. Ми спокійно, без ейфорії ставимося до результату, тому що вже мали гіркий досвід у протистоянні з Копенгагеном у Лізі чемпіонів (Вардар переміг вдома 1:0, але на виїзді поступився 1:4, – «Футбол 24»). Тим паче, стартував новий сезон чемпіонату Македонії – у неділю граємо другий тур. Тож наступного дня після Фенербахче у нас відбулося тренування.
Хочеться, щоб якомога скоріше настав четвер і ми зіграли у Стамбулі. Поки ще нічого не вирішено, хоча результат першого матчу – хороший. Вардар зробив велику справу і, можливо, переписав історію. Фенербахче – великий клуб у Європі, тож обігрувати його дуже приємно. Вдвічі приємніше, що ми не пропустили, отже я зі своїми обов’язками впорався. До речі, матч із трибун переглянув посол України в Македонії.
– Завдяки чому вдалося перемогти?
– Дисципліна. Характер. Звісно, ми припускалися помилок, але не помиляється той, хто нічого не робить. Дай Боже, щоб це була не остання наша перемога.
– Фортуна також на вашому боці, адже другий гол турки забили собі самі.
– Як то кажуть, «везет тому, кто везет» (Усміхається). Отже, ми на це заслужили. Чи бачив красивіший автогол? Якщо брати до уваги матчі, у яких я перебував на полі, то так, самостріл Мехмета Топала – найкрасивівший.
– Ви протистояли Роберто Сольдадо. Складно було?
– Та зі всіма було важко, не тільки із Сольдадо. Найважче, напевно, проти Вальбуена. Вся гра йшла через Матьє. Він багато маневрував – атакував не лише по центру, а й з обох флангів. Що тут скажеш, у них кожен гравець коштує мільйони. (Після паузи) Дай Боже, у четвер пройдемо в груповий етап Ліги Європи – я тоді буду говіркішим (Усміхається).
– Паралельним курсом у груповий етап рухається київське Динамо. Ваша мрія (потрапити в одну групу із киянами) залишається актуальною…
– Виходить, що так. Бажаю Динамо перемоги. А там вже подивимося, що скаже жереб.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
